Розділ 28. Гра почалася!

Приховуючи посмішки, трійця темних уже випливала з будівлі по сходах. Світлі дівчата понуривши голови прямували за ними. А Сіт вийшов уперед слідуючи до машини й підбивав підсумки:

- Отже... що ми маємо? Зниклого перевертача, так?

Всі дружно кивнули.

- І... зниклу верховну! Для початку непогано було б розпитати всі дійові особи, які беруть участь у цій змові.

- Ось тільки вони нам нічого не розкажуть, - розвів руки в різні боки Майк.

- З пам'яттю, що там? - Поцікавився Сіт у вампіра.

- Усі озброїлися предметами захисту. Мало того, у них емблеми контори всі з магічними символами захисту.

- Чудесно. Тоді темним і всі карти до рук. Нам потрібно знайти цю зниклу відьму!

- Ти даєш дозвіл на використання темними, магію проти працівників цього концерну?- Округливши очі пробурмотів Майк.

- Що прям і кров можна пити? - Очі вампіра збільшилися до розмірів блюдець.

- А чомуб і ні? Як вони з нами співпрацюють. Так і ми з ними поводимося. Тільки нікого не вбивати! - Закивав у згоді світлий маг, на ім'я Сіт.

- Вирішено, отже відведемо душу.

Продовжував посміхатись Кай, вже споглядаючи почервонілими зіницями на будівлю.

- Ніч...- позіхаючи пробурмотіла відьмочка.- Знову не спати... всю ніч.

Видихаючи простогнала вона. Адже нечиста сила переважно промишляє вночі. Тому останній рік навчання Аврора тільки про те і мріяла, щоб поспати.

- Краще б вони співпрацювали з нами. Таке відчуття, що більшість з них тут особисто брали участь у змові. - Міркувала тим часом Каті, що з хвостиком.

- Так і є. Зникла темна верховна, дуже могутня особистість і вона зникла близько сорока років тому. Дані повідомляють, що...

Сіт відразу заглянув у свій засіб зв'язку зі старанністю вчитуючись.

- Що понад двадцять п'ять років тому. Її помічниці вдавалося водити всіх за ніс за допомогою мазі, що змінює вигляд. Вона так само вигадала історію про те, як та хворіє. Ось тільки вищим чинам ця конкретна брехня набридла. Їхні люди незабаром впровадилися в саму структуру і досить швидко зрозуміли, що там щось не так. А ще фірма тримається на плаву винятково на знанні трав та зіллєваріння тієї, хто її замінила. З того моменту контора більше не бере участі в аукціонах, використовуючи накопичені кошти, щоб не збанкрутувати. Через те, що більшість трав, не можна знайти у цьому світі. Вони їх купують за нечуваними цінами. Концерн практично на мілині. А сама верховна незабаром помре і ця будівля завалиться, тож вирішили під'єднати нас.

- І скільки залишилося верховній? - Хмикнув з розумінням киваючи темний маг.

- Близько року. Тому інквізиція дала добро на використання практично будь-яких коштів, на її пошуки.- Закивав йому Сит.- Не можна допустити, щоб вона померла. Нас визначили, як найкращих. Ми повинні її врятувати.

- Мені потрібна мітла! А краще дві, - відразу ж почала диктувати свої умови відьмочка. - І не аби яка. А з сильним вітряним духом усередині. А то як від пішої, від мене замало толку.

- Давайте ми почнемо з опитування персоналу. - Перебила її одна з близнючок.

Аврора відразу насупилася, згадуючи як її звати. Здається, ця з гніздом назвалася Вітою. А другу звати, Каті.

- Віта, як ти собі це уявляєш? Працівників тут понад три тисячі. З тої пори минуло вже понад сорок років. Що вже говорити про всіх співробітників та співробітниць з інших міст цього концерну. Зниклий перевертач! Ви дві, шукайте його. Він швидше за все десь у місті. А ще він пов'язаний зі своєю господинею магічно й відчуває її. Знайдемо його, знайдемо і саму верховну. А ми тим часом дочекаємось ночі. У нічний час більшого можна досягти, тим більше темним.

Переглядаючись із товаришами, Аврора в гніві звузила очі, вдивляючись у сутінковий хмарочос.

Вона одразу ж прочитала напис назви через морок: «Хоздіс».

- Хоча таємниць, на перший погляд, ніяких немає. Але відьми якось швидко почали покидати його в якийсь момент після зникнення верховної. - Пробурмотів насупившись Сіт.

Аврора відразу ж подумала, що він точно має деякі зв'язки серед вищих чинів у магічному світі.

- Не будемо відриватися на них. - Пробурмотів Кай. - Якщо вони пішли відразу. Значить спочатку відмовилися приймати умови помічниці верховної.

- Але, проте вона досі сидить у кріслі своєї начальниці! - Обурилася Аврора.

Їй як відьмі було неприємно подібне. Адже та бабуся, не відрізнялася нічим особливим. Єдине, що вміла варити настоянки. А ще в надлишку користується запасами крові інших істот, щоб не померти й мати сили. Але ж у їхній Академії, кожна випускниця відьма чудово розбиралася в тому ж, що і ця зарозуміла особа. З якою вони спілкувалися буквально хвилин п'ять тому.

У Аврори склалося враження, що ця стара все-таки не має поняття, де саме знаходиться її начальниця. Але й місце глави її влаштовує. Ось тільки вона вже у розпачі, і тому вони тут. І вона при цьому нахабно бреше в очі, не бажаючи їм хоч чимось допомогти.

- Де вона тільки взялася на нашу голову. - Пробубоніла дівчина задумливо.

- Концерн все ще на плаву. Але як? Усі сильні маги та відьми вже давно покинули це місце! Ну... з тих хто хоч якось міг битися в інших світах. - Закивав міркуючи Сіт.

- Давайте таки почнемо з перших. Здається мені, що все почалося з когось хто пішов. Або ж вони дещо знають, що в той час сталося. - Встряв у розмову Майк.

- Гадаєш помічниця верховної знайшла когось, хто пообіцяв їй розв'язати всі її проблеми?

Темноволосий Сіт, з рідкісними світлими вусиками над верхньою губою, одразу насупився в пошуках чогось на екрані свого засобу зв'язку. Помітивши там щось, він миттєво спрямував свій погляд на Аврору і вона мимоволі позадкувала.

Ні, його погляд не виглядав таким застрашливим. Навпаки, він був радісним. Немов світлий щось замислив. А коли світлий його рівня дещо вигадує і дивиться з таким виразом на темного, то тут і до зняття голови не довго.