Розділ 22. Когнітивний дисонанс.

Община, це невелика частина незалежної землі, на якій живуть ті чи інші групи живих істот. Зграя жила саме так, далеко від інших і підкорялася ватажку або найсильнішим вовкам, що живуть у ній. Ватажок вже керував створеною ним громадою як вважав за необхідне.

Темноволоса дівчина оглядала територію землі Клану Вульфгатів з висоти пагорба, на який і приземлилася могутня армійська вертушка. Куди її недавно заштовхали два перевертні які мали піднесений настрій.

Неначе впиваючись крихітною помстою на її слова, Івон тільки спостерігав з боку і посміхався спостерігаючи за тим, як один із перевертнів спритно витяг її на зелений пагорб.

Весь час поки вони летіли повітряним коридором, Аврора з побоюванням поглядала на усміхненого чоловіка, що присів навпроти неї. Його темно-каштанове волосся злегка прилипло до чола покритого потом, але на його обличчі блукала задоволена напівпосмішка і він не зводив з неї очей.

Дівчина губилася в здогадах, що ж замислив цей чоловік із сірими потеплілими очима. А ще вона переживала про те, що насправді задумав сам ватажок. Адже бувши вже понад сімдесят років лідером, він утвердив себе як мудрого і всіма шанованого управителя зграї.

Насичені сині очі одного з перевертнів дивилися на неї в очікуванні її дій. Ще один чоловік з русявим волоссям обійшов її й став трохи попереду, ніби маючи намір захищати її від будь-якої загрози.

- Поки ви не в зграї, на вас можуть напасти свої ж. - Повідомив задумливо темноволосий із синіми вирами, в яких Аврора за цей час практично потонула.

- Ти мусиш незабаром дати присягання клану, - зі сміхом повідомив Івон.

Аврора тільки продовжувала ковзати поглядом по плідних землях, що знаходилися внизу. Невеликі будівлі, поруч городи та поля. Зграя вирощувала практично всі необхідні продукти сама. Між будовами були розкидані плодові дерева.

Трохи далі ліс, де знаходилися густі та місцями ріденькі насадження з лісовими деревами та чагарниками. Там же глибока швидка річка зі збудованими кількома млинами. Перевертні вміли практично все, використовуючи повною мірою навколишню природу та її дари на благо собі.

Вона точно знала, що один із млинів перемелював зерно на борошно. Інший використовує водний практично крижаний потік, щоб збивати масло і здавлювати сир. Був й такий, за допомогою якого виточували різноманітні предмети. Шліфування дерев'яних, керамічних, металевих і кам'яних деталей з силою умільців чоловіків перевертнів. І за допомогою млина, ця процедура здавалася, на перший погляд простою і надто легкою.

Дівчина тільки слабо видихнула, милуючись рідним селищем, в якому зростала практично все своє життя. Сама того не усвідомлюючи, вона змахнула рукою сльозу, що викотилася з ока, і посміхнулася з радістю бачачи все як раніше. За чотири роки майже нічого не змінилося.

- Ти маєш повернутися, - видихаючи повідомив Івон серйозно. - Ти деталь одного великого механізму.

Він ніби ненароком провів рукою по її спині, а потім з усмішкою кивнув на зібрання натовпу жінок біля однієї з будівель. Зараз одна з Омег розподіляла завдання серед інших дівчат. І кожна мала впоратися зі своїм завданням у певний термін. Сама Омега стежила за виконанням і допомагала в тому випадку, якщо бачила, що дівчина не справляється або ж не встигає в призначений термін.

Здається, цю Омегу звали Натсі, але Аврора не була в цьому впевнена. Кожна Омега, що проживала в зграї відрізнялася зарозумілістю і звичайно ж вважала себе вище за інших, не рахуючи за потрібне спускатися до спілкування з нижчими за статусом. Переважно вони тільки вказували, що робити й все.

Таких у зграї було не більше десяти та кожна виконувала свою певну роль, відповідаючи за якусь роботу. Будь то прання речей усіх, хто живе в поселенні. Або ж догляд за полями з оброблянням грядок. Так само була й Омега яка відповідала за приготування їжі, ремонту та пошиття одягу.

Була група з мудріших жінок, вони й відповідали за народження дітей. А ще розподіляли обов'язки з вихованням та навчання новонароджених. Під час навчання вже було зрозумілим, куди розподілять ту чи іншу дівчинку. Комусь випадала роль прополювати грядки, а хтось займався приготуванням чи шив речі.

Хлопчиків після вигодовування відділяли від дівчаток і ними вже займалися чоловіки. Які й навчали керувати сутністю звіра. До всього, кожен народжений хлопчик міг набути вигляду звіра вже у віці двох або трьох років. А далі їхнім навчанням займалися батьки та інші родичі по чоловічій лінії.

Сама ж Аврора раніше займалася саме готуванням та шиттям, їй ці вміння давалися найкраще. Тихо видихаючи, вона тільки хитнула головою та опустила голову, втрачаючи погляд у траві. Вона ніяк не могла уявити себе однією з тих, хто керуватиме групами дівчат. І вже тим більше не горіла бажанням, що-небудь робити для зграї, яка так легко позбулася неї. Наче її робота взагалі здавалася незначною. Звичайно ж готувати та шити одяг могла практично будь-яка. А Омеги, які жили набагато довше за інших, вміли це робити краще за інших, як саме зрозуміле.

- Швидше за все, я деталька яка здатна бути сама по собі, - пробурмотіла йому Аврора.

- У колективі завжди веселіше. - Додав перевертень, що стоїть попереду.

- Я довгий час прожила одна і мені так простіше. - Відповіла вона, не замислюючись. - Я тут, щоб навчитися контролювати свого звіра. Інше мене не цікавить і не стосується. Адже буде не зовсім добре, якщо виходець із вашої зграї почне бігати вулицями якогось міста та у звіриній формі вбиватиме всіх, хто попався на його очі.

- Тоді перевіримо, наскільки міцно ти стоїш на ногах! - З усмішкою повідомив Івон.

Роблячи кивок у її бік, він миттєво обернувся у звіра.

Аврора тільки слабо видихнула і з кивком, повільно почала роздягатися. Залишки розірваної темної сукні вона розв'язала першими. Сідаючи до землі, вона з сумом у погляді ретельно розгладила на траві шматочки магічної тканини, щоб скласти їх у стопочку. Потім відвернувшись від чоловіків зняла через голову чоловічу футболку і склавши її разом із сукнею нарешті випустила звіра, що давно вже рвався на волю.