Розділ 12. Темні та світлі.

Вранці ніколи не вистачає часу на збори, і Аврора поспішала на літню практику. З хвилини на хвилину за нею мали надіслати мікроавтобус і вона збирала собі перекус.

З моменту обернення минуло вже більш як тиждень, і її ніхто не турбував. З кожним днем селище в якому вона проживала оживало все більше й Афон він же глава поселення, сам порадив їй вибрати вільний будиночок для себе, поки такі ще були в наявності.

З кожним днем у селище прибували нові перевертні. Вони заселялися у вільні будівлі по одному або цілими сім'ями. Що неймовірно тішило голову поселення і дико дратувало завсідників цього місця.

Аврора тільки визирнула у вікно свого власного будиночка під №17 і одразу ж перед поглядом постала картина величезних вовків, що гризуться.

Вони на превелику її радість, одразу ж завмирали, варто було їй повільно обійти їх. І в її двір намагалися не заходити.

Незабаром дівчина остаточно усвідомила, що її двір для більшості з них просто табу. Немов хтось, суворо заборонив їм турбувати її.

Зрозуміло вона вважала, що це переважно заслуга глави й розраховувала якимось чином віддячити цьому доброму клишоногому ведмедику. Але поки що не знала як.

Мікроавтобус виплив із сутінку несподівано. З'явившись посеред дороги перед її двором. Потім відразу ж просигналив достатньо голосно, щоб привернути непотрібну увагу і змусити її здригнутися.

Невідомий молодий темний маг вічливо посміхнувся Аврорі, як тільки вона відсунула дверцята, щоб залізти. Всередині вже були присутні двоє вампірів чоловіків і одна перевертач дівчина. Яка судячи з виразу на обличчі явно була незадоволена компанією, що зібралася.

Дівчина нервово здригнулася, варто було Аврорі підсісти до неї. Й миттєво насупилась як тільки зрозуміла, що ще одна темна з'явилася в машині.

Щоб не нервувати зайвий раз світлу, Аврора тільки вишкірилася, перебираючись на заднє сидіння до вампірів. Нехай і нежить, але їй було приємніше сидіти з ними, ніж з боягузкою під боком.

Мікроавтобус миттєво заревів і буквально полетів далі дорогою, незабаром пірнаючи в сутінки. Через які рідко проглядалися лінії дійсності.

Іноді відчувалися сплески сили, які дуже нервували перелякану до смерті дівчину перевертача. Через що вампірам, які сиділи поруч з Авророю, було весело.

Незабаром машина зупинилася і до салону додався один світлий маг. Він же вирішив сісти окремо від світлої. Вибираючи вільне окреме місце.

Якоїсь миті Аврора задрімала. Монотонний гул мотора, вправний водій і похмура дорога без нерівностей поступово приспали її. Отямилася вона вже від того, що хтось монотонно зачитував завдання, що мало бути на сьогодні:

- Ваша мета на місяць. Маргімон. Зовні виглядає як звичайна людина. Постійно змінює вигляд. Найімовірніше регулярно підживлюється силою. На цей момент імовірно виглядає як відьмак сорока шести років. Зовні виглядає значно молодшим. Вважає за краще приймати вигляд останньої з'їденої ним жертви.

Оглядаючись, Аврора зауважила, що в салоні їх уже зібралося одинадцять. Разом із водієм та жінкою, яка зачитувала інформацію.

- Може приймати вигляд кожної зі своїх жертв.

Тут світла магиня дозволила собі тихо вилаятися.

- Володіє здатністю гіпнозу та зачаровування. Імовірно чоловіча особина, але має й жіночі вигляди!

- Вибачте, шановна, і як ви нам накажете це диво ловити? Воно ж живиться магічною силою своєї жертви як ми зрозуміли. - Висловився один зі світлих перевертнів.

Темні, а їх в автобусі знаходилося чомусь у меншості, одразу вишкірилися переглядаючись між собою. А саме їх було в кількості четверо: два вампіри, відьмочка та маг. Крім мага за кермом. Звичайно їх усіх вже навчили розпізнавати погань і вони щиро не розуміли, чого вчать світлих у їхній Академії.

- Як, як - через сутінки! - Відвертаючись до бокового вікна висловився водій.

Він на думку Аврори, мабуть, був єдиним, хто привітно ставився до світлих.

Що здивувало дівчину, так це те, що світла магиня, що знаходилася попереду, теж не випромінювала ненависті до темних. Навпаки, вона була доброзичлива з усіма присутніми тут.

- Невже світлячки не бачать крізь сутінки? - Висловив один з вампірів, одну з загальних здогадів темних.

- Бачимо, тільки на це йде багато сил. - Відповіла йому магиня керівник. - Сподіваюся ви всі працюватимете спільно, на благо загальної користі. Адже можуть постраждати невинні люди!

Всім темним було абсолютно начхати на людей і це змусило кожного з них посміхнутися. Тільки водій з якоїсь причини насупився, продовжуючи вміло спрямовувати машину сутінковим шляхом.

- А що нам з цього?

Не втрималася від вислову темна відьма - перевертень. Поміркувавши, вона додала:

- Ну... крім практики, звичайно.

Їй, як і всім темним, не дуже то й хотілося співпрацювати зі світлими. І тим паче робити за них усю роботу.

День мав бути насиченим та веселим. Темні люблять повеселитися, тим паче коштом інших. А тут аж п'ятеро не досвідчених у знущаннях світлячків.

- Як, що?

На обличчі організатора зобразилося щире здивування.

- А як же нові друзі? Товариші. Спілкування.

І ця щира нісенітниця, сказана нею серйозно. Здорово розвеселила всіх темних в автобусі.

«Дружба. Що це?" Про себе замислилась Аврора.

Той момент, коли тебе будь-якої миті можуть зрадити. Навіть той, кому ти щиро віриш. І навіть у зграї, коли всі за визначенням дружні. Навіть там є зрада, як з'ясувалося.

Видихаючи, Аврора тільки похитала головою, вдивляючись у вікно, де виднілися слабкі просвіти реальності.

Коли мікроавтобус зупинився, вони справді дружнім натовпом висипалися з задушливої машини.

Низька офісна будівля, де востаннє була помічена ця погань. На перший погляд, була звичайним триповерховим будинком. Але варто було Аврорі глянути через морок, як на ньому одразу наростало зверху поверхів десять.