Розділ 8. Варто було б повернутися.

Здавалося б, Юрі не змінний захисник лідера, з'явився донести повідомлення маленькій Омезі, що ще не прокинулася. Але ж - ні. Він ще прибув розвідати обставини, щоб з'ясувати, як виконав вказівки спадкоємець.

Спочатку він радів, тому що все складається як найкраще. Їжі для молодої вовчиці було в окрузі достатньо, як і наказав їх Ватажок. Будівлі всі були зведені з підтриманням усіх норм безпеки, і фундамент будов був гідно зміцнений.

Але... невдовзі Юрі зрозумів, що сам спадкоємець у поселенні навіть не з'являвся. Навіть його запах, що вже говорити про слід у самому лісі, давно вже зник.

І ось він повідомив дівчиську новини, які мали б її порадувати. Але злий вищир і розуміння того, що їхня зграя так і не принесла їй того заспокоєння, в яке вона хотіла б повернутися. Змусили його негайно піти.

Сумні думки наштовхнули його на прийдешній переворот у зграї та він щиро сподівався на те, що ніхто у підсумку не постраждає.

Ще зовсім недавно, він бачив щасливе обличчя цієї крихітки й вона була всім задоволена.

Перевертні суворо стежать за тим, щоб їхні жінки не були в пригніченому стані. Звіряча сутність, завжди підказувала їм хто сумує і намагалися це якось виправити. Адже ідилія у зграї, це запорука спокою та умиротворення для всіх них. А в їхній зграї всі вовки любили спокій. Не без того, щоб сходити на полювання чи розважитись у бійці, але все-таки.

Юрі ще довго обходив кругами поселення, сподіваючись знайти хоч один слід спадкоємця. І він його таки знайшов.

Дрібний шкідник, понад тиждень тому тільки потоптався на краю поселення. Навіть не думаючи туди заходити.

Ричачи від люті, він готовий був особисто вчепитися в нього як тільки побачить. Але варто було б спочатку донести все ватажку. А потім без слів та виправдань подати неслухняному молодику гарний урок. А потім лідер нехай з ним сам розбирається.

Нещодавно Уілан відвідав один із заходів, де один з його друзів вирішив похвалитися своїм спадкоємцем. Але те вовченя зганьбилося.

Несподівано для себе їхній голова помітив у натовпі бійців знайоме личко, і після того не зводив з неї своїх очей. У якийсь момент він усвідомив, що чотири роки тому його спадкоємець зробив помилку і тепер мав бути покараний.

Юрі тоді чув як ватажок гарчав на хлопця і навмисно не розповів йому про це дівчисько. Змусивши його особисто облагородити давно всіма забуте вовче поселення і жити в ньому поки той не набереться достатнього розуму. Але цей хлопчак навіть виконати наказ не захотів повною мірою.

- Зовсім вже знахабнів дрібний паршивець...- загарчав Юрі, в розпачі шкрябаючи землю біля знайденого сліду молодика.

- Ви цей... допомога ваша потрібна.

Почулося схвильоване зітхання десь за його спиною.

- Ви так швидко бігаєте, ледве наздогнав! - Обурливо вигукнув старий глава поселення.

- Чого тобі треба, кажи. - Загарчав крізь зуби Юрі.

- Я ж ведмідь. А там дівчинка з вовченятком усередині й вона бажає, щоб я їй допоміг. - Злякано белькотів притримуючи спину ведмідь.

По всьому було видно, що він уже давно не звик до тривалих перебіжок і Юрі тільки скосив морду убік, нехтуючи ним. Цей слабкий супротивник для нього безпечний і тим більше не може нашкодити.

- Так допоможи, якщо просить, - відповів повністю заспокоюючись.

- Я ведмідь... - видихнув той.

- І? - Хмикнув Юрі, піднімаючи злегка ніс, щоб на нюх переконатися.

- Я за всього свого бажання не зможу їй допомогти. А вона хоче обернутись у звіра.

Афон тим часом уже випростався на задніх лапах, щоб бути приблизно одного зросту з вовком. Але навіть так, той здавався набагато вищим за нього.

- Я вже повідомив їй, що вона може повернутися. Нехай повертається, її ніхто не чіпатиме.

- Гадаю, що вона не хоче повертатися.

Продовжував розводити лапами в різні боки Афон. Юрі лише тихо видихнув, розуміючи, що назріває ще одна проблема. І варто було малому шкідникові викинути єдину сплячу Омегу зі зграї. Нехай навіть сам Уілан це усвідомив зовсім нещодавно. Але мала, не повинна була дістатись іншим.

Адже перевертні вірили, що Омега, яка виносила їхніх дітей, передає передусім їм батьківський ген. А не материнський. І що б там не говорили, але вовку спокійніше бути у парі зі своїм підвидом, ніж там із кимось.

Юрі ще раз видихнув, розмірковуючи про те, що часу лишилось не так то й багато. Адже якщо дівчинка просить, отже звір усередині неї вже прокинувся і гризе її зсередини.

- Молоко знайдеться? - Промимрив він похнюпившись.

Голова поселення невпевнено кивнув головою.

- Ляже вона спати, якщо звичайно засне. Вимучиться – засне. Даси їй парного молока з моєю кров'ю, як тільки прокинеться. А там уже прибуде її батько. А ну ж... або ватажок особисто з'явиться. Тільки йому сюди добиратись довго.

Ведмідь мовчки кивав, оглядаючись на всі боки. А Юрі тільки похитував головою. Стільки проблем із цими неслухняними діточками.

То один біснується, бігаючи по окрузі виключно в ніч гаданої тічки його пари. У спробі знайти жінку, народжену виключно для нього, молодик зовсім з розуму злетів і став агресивним.

Ще й ця дрібна, ще не встигнувши прокинутися, вже показує свій характер.

І куди податися бідному Юрі? Який останнім часом так скучив за спокоєм та умиротворенням.

- Нехай її батько з нею розуміється.

Тихо загарчав він. Подумки погоджуючись з тим, що батько дівчинки повинен сам розібратися зі своїм непокірним чадом.

«У зграї має бути колишній порядок!» Подумки він ще раз підтвердив свої слова.

Уілан якось та й впорається з посмілілим паршивцем. А ця дівчинка незабаром повернеться до своїх та вибере собі пару серед охочих. Так на той момент міркував Юрі, спокійно чекаючи, поки голова селища притягне йому сулію з парним молоком.

Потім спокійно підняв лапу і з легкістю зачепив кігтем ту область, де билася слабо видима кров'яна пульсація.