Розділ 5. Присоромлена відьма.

- Не дайте їй заволодіти його серцем! - Вигукнула заводила групи.

- Краще одна з нас вирве його! - Погодилася з нею Ольга, що в цей момент наближалась до Аврори.

Дівчата невдовзі з'явилися в повітрі, зупинившись перед її лицем і випадково хльоснули з обох боків мітлами по обличчю нещасного збентеженого світлого.

- Його серце буде моїм! - Закричала, Кармін Жернова.

Облетівши їх трьох, вона вже наситила свої нігті темним витоком сили й підлітала зі спритністю бабки до бідолахи.

- Мій! Мені теж потрібне його серце! - Заверещала на всю горлянку Ольга Данько, розвертаючи мітлу назад.

Ікла, що проявилися в її роті, вказували на те, що вона не тільки руками збирається рвати тіло бідолахи. А ще й зубами, наситивши їх темною магією. Найімовірніше для того, щоб швидше дістати його серце.

Нещасний перевертень, за лічені секунди обернувся у темно-коричневого вовка і підібгавши хвіст вирішив бігти до найближчих товаришів. Незабаром і зовсім гнаний по всьому полю двома відьмочками на мітлах, що штовхаються і сміялися у весь голос.

Аврора й сама посміхнулася, озираючись уже на всі боки. Варто було б знайти наступного перевертня, щоб і його на когось з однокурсниць сплавити. Дівчина не вірила, що вчителі які спостерігають за боєм, дозволять своїм ученицям дійсно вирвати серце одному з учнів.

- Ха-ха.

Саме цими словами привітала вона, наступного перевертня, що вже звернувся у звіра.

Світлі пов'язки на його лапах повідомляли, що його одяг нікуди не зник і навіть не порвався. Мимоволі дівчина замилувалася на ці чотири шматки тканини, перемотаних навколо передніх і задніх лап. Подумки мріючи й собі про таку саму магічну тканину, що перетворюється при обороті.

Просто перед її поглядом, метнулася вогненна чорна куля. Ліна Кустинська потрапила практично під лапи, що прийняв звірячу форму перевертня. Переглядаючись, дівчата одна одній вищирилися, формуючи наступне плетіння підвладної їм стихії.

- Тобі ж не потрібні їхні серця? - Прошепотіла староста підлітаючи до Аврори ближче.

Вона тільки хитнула головою, приголомшуючи блискавкою середньої тяжкості свою наступну жертву. Під ногами велетенського вовка відразу ж утворився білий кружечок печатки, що сповіщав про те, що він поранений і якийсь учитель витяг його з поля бою магічною світлою печаткою.

- Наступний! - Вигукнула з усмішкою старості Аврора.

І вони обидві попрямували до наступного найближчого світлого мага.

- А я вже гадала, що тобі для зілля якогось треба. Ти дивися, адже я й допомогти можу. Звичайно ж в обмін на рецепт! - Реготнула староста, збираючи темний вогонь у своїх долонях.

Він і повідомив Аврорі, що Ліна досить сильна відьма та має силу вогняного початку. І... хто знає, що їй довелося пережити, щоб із простої відьми стати темною. Адже не всім дається з народження темна магія. Зазвичай вона проста. Не світла і не темна, а звичайна нейтральна. Щось середнє. Якою й була мама Аврори.

І раптом перед очима дівчини все попливло, вона лише краєм ока помітила як впала на землю однокурсниця. Спочатку старосту притисло до землі, а потім і Аврору придавило. Немов невидимий камінь вагою кілька тонн, тиснув на неї з надзвичайною ощадливістю. Аби ніяк не нашкодити, світлі в цьому педантичні, особливо якщо це не бій на життя.

Дівчина тільки повернула голову, щоб побачити темноволосого мага у світлих шатах.

Він тим часом весело реготав, і лише помахом долоні притиснув до землі ще одну відьму, що в цю мить пролітала повз них.

Піднявши погляд Аврора до своєї прикрості, помітила, що захисної хмаринки над нею вже немає. Мабуть, йому довелося двічі накладати на неї своє заклинання ваги гравітацій.

Щось усередині дівчини заворушилося і загарчало, опираючись подібному зверненню з нею. Вона раптово визначила, що між її губ полізли ікла дряпаючи до крові її шкіру. А потім різко зникли, ніби їх і не було залишаючи закривавлені губи, що червоніли.

Аврора раптово піднялася, у розумінні того, що тяжкість гравітації світлого мага на неї більше не діє. І бувши темною вискалилася, посилаючи в спину мага, що відвернувся, плетіння блискавки середньої тяжкості. Немов злість, що проявилася раніше, надала їй нових сил, значно потужніших аніж у неї були.

Маг відразу ж похитнувся. Повертаючись до дівчини обличчям, він скосив здивовану гримасу на обличчі. Після цього впав як підкошений. І Аврора знала, що ще дві години як мінімум, він ось так пролежить знерухомленим.

На жаль, притиснутим двом однокурсницям вона нічим допомогти не могла. Віддавати залишки своїх сил і тим самим висушити себе, вона не бажала. А знищити подібне заклинання зможуть лише маги відповідного рівня. Або ж... вампіри, які знаються більш-менш у подібних магічних плетіннях.

Похитуючи головою, вона розтрусила ногою залишки гілочок з-під зламаної та непридатної для польотів мітли. У смутку розуміючи, що без засобу переміщення і без магії, вона майже легка ціль. А підживлюватися магічно від світлого мага, який був вище за третій рівень вона не могла. Що й визначила, наближаючись до нього.

Якоїсь миті, в її очах потемніло і вона вирішила відсидітися до кінця битви у світі сутінку. Сідаючи у свою тінь поруч зі старостою, Аврора вже на автоматі підняла її накидаючи як каптур на голову і так, і сиділа спостерігаючи зі світу сутінку за продовженням бою.

Відьми так і продовжували ганяти переляканих перевертнів бойовим полем ареною. Весело переговорюючись, вони вже вирішували як розділять мишеня. Обернений перевертень, що пробіг повз Аврору, озирався здивовано. Мабуть, порахувавши, що мишеням вони обізвали його.

Через деякий час, зазвучав голосовий сигнал, що сповіщав про кінець битви. Сторони взаємно зійшлися на нічиїй, хоч і перемагали темні. Але темні розсудливо промовчали про використання додаткових резервів у вигляді напівоголених дівчаток на мітлах. А світлі й так були задоволені, що темні згодні на нічию.