Розділ 4. Темні не вміють програвати.

Дівчина відірвала металевий утримувач від дерев'яної дошки, нарешті закінчуючи муки для нещасного гризуна. Потім обережно поклала його назад у клітку, з таким виглядом наче вона щойно й зовсім нічого з ним не робила.

Обійнята жахом мишка. У паніці заметалася по клітці, намагаючись закопатися під насипані тріски в найдальший кут. Але він був живий і цілком неушкоджений.

Аврора тільки видихнула нарешті зачиняючи клітку. Камінь темряви, розміром з куряче яйце був наповнений. І подальші муки гризуна, вона вважала марними.

З усіх боків, до неї все ще долинав гомін. Маленькі грудочки шерсті продовжували боротися за своє життя, відчайдушно барабанячи лапками в повітрі. Не всі правда лапки були цілі й більшість звірят були вже мертвими. Над ними звичайно ж нависали розлючені злі молоді відьми, немов мишенята були винні в тому, що так швидко померли.

- Пані, учителю. А якщо миша того і кристал ще не повністю заповнений. Чи можу я запозичити живого гризуна в однокурсниці, яка склала іспит?- Поцікавилася Ольга Данько, яка сиділа найближче до Аврори.

- У кожного тільки одна спроба! - Чітко відрізала екзаменатор.

Почувши гучні стогони прикрості з усіх боків, зглянулася над дівчатами та погодилася:

- Тільки за добровільною згодою сокурсниці!

Аврора тільки видихнула, не бажаючи віддавати звірятко до рук живодерів. Стіл Ольги нагадував криваве місиво, із залишками кісток та вовни гризуна.

- Тільки в обмін на серце вервольфа. Прямо тут і зараз. Свіжо вирване! - Висловилася вона вискалившись.

Де в цей момент відьмочка їй знайде серце? І хто знає, скільки Ользі знадобиться гризунів для заповнення всього кристала.

Своє ж звірятко Аврора планувала забрати із собою та випустити його десь за територією Академії. Вирішивши дати йому якийсь, але таки шанс на виживання. Нехай він і був вирощений десь у підвальних приміщеннях цієї величезної будівлі.

Стираючи з дошки темне плетіння, дівчина знову видихнула. Дивлячись на те, як зникає безліч маленьких жучків, які щойно повзали по мишеняті. Створені більше для того, щоб його налякати, ніж нашкодити. Значна частина її сил пішла саме на них і вона відчувала легку, але слабкість.

Але цієї миті в клас практик забіг один із темних магів вчителів.

- Арсеньєва, забирай усіх дівчаток - живо. Світлі виграють! Зараз буде місиво та потрібні твої відьми для підтримки. Вони мають стихійних магів, наших хлопців просто вітром здуває...- видихнув стурбовано Всеволод Андросович.

- У мене іспит, - ліниво відповіла старша відьма. - Тут і зараз, між іншим, доля дівчат вирішується! Але можеш взяти тих хто вже отримав свій прохідний бал чи не впорався.

- А нам щось із цього буде?

Простогнала одна з тих, хто вже не здала і залишиться на наступний рік.

- Можете притягнути серце зі світлого перевертня та дозаповнити кристал. - Гиготнула екзаменатор, косячись у бік одного єдиного живого гризуна.

І це означало лише одне. Темні заради одного сутінкового шансу на успіх, готові на все. Так і метнулися відьми, що не здали, до виходу. З десяток відьом уже стрибали у відкритий магом перед ними темний портал.

Плетучись у самому кінці цієї колотнечі, Аврора тільки з сумом усміхнулася. Махнувши долонею, попрощалася зі звірятком. Уявляючи з яким прагненням темні відьми накинуться на бідолашних перевертнів, що нічого не підозрюють, вибравши світлу сторону.

У цьому випадку більшість навіть не розуміє, наскільки темрява сильніша. І нехай на одного темного мага припадає два світлі приблизно такої ж сили. Темний все одно виживе, чого не завжди скажеш про його супротивників. А що вже казати про відьом, які навчаються, темному мистецтву. Тут і змова, і прокляття, і навіть пробудження раптової хвороби.

- Мітли брати? - Вигукнула староста, опинившись в одному з коридорів, що ведуть до бойових майданчиків.

- Беремо! - Погодилася з нею заводила групи. - Покажемо цим світлим, що означає темна відьма.

- Поганяємо світлячків. - Підтакнула ще одна з відьом.

Хапаючи й собі зі стіни міцну мітлу, Аврора тільки глянула, як однокурсниці вже поспішають до світлого виходу в кінці проходу.

Скосивши погляд на усміхненого Всеволода Андросовича, що виходить з порталу. Вона тільки хитнула головою в розумінні того, що вони тільки підтримка. Загалом підтримка для ослаблених темних бойовиків, які швидше за все не впоралися зі своїм завданням іспиту.

Темрява і світло завжди конфліктує, і цього року четвертий курс, що складається з темних бойовиків, швидше за все бореться зі студентами четвертого курсу світлої Академії магії.

Темні ненавидять програвати та часто грають нечесно, використовуючи всі можливості для своєї перемоги.

Наповнивши гладкий держак мітли частинкою темної енергії, Аврора зареготала, як і всі її однокурсниці відчуваючи як плавно ковзає по повітрю слухняна мітла з вітряним духом в середині. Приємне почуття свободи охопило її тіло. Варто було їй тільки присісти на мітлу і направивши ще трохи магії, вона миттєво полетіла швидше до виходу.

Краї коротеньких суконь дівчат метнулися вгору, піднімаючись вітром і оголюючи шикарні дівочі форми відьом. Нагадуючи їм про те, що їхні спортивні костюми для польотів усі знаходяться у кімнатах гуртожитку. Тільки темних, тим паче відьом, це мало хвилювало. Вони все більше пригнулися до палиці тримача, що парить у повітрі. Щоб випадково не звалитися донизу від сильних потоків вітру, які б'ють їх в обличчя.

- Підтримка – назад.

Почала голосно командувати староста.

- Атакувальні – передній фланг. Проклятійниці – середина. Підтримуйте наших!

Страхітливий сміх темних відьом, що летять, миттєво накрив з усіх боків. Практично оглушуючи студентів, які бились під величезним округлим куполом.

- Блискавка, піднімися. - Прошепотіла Аврора одними губами.

Змахнувши з усіх сил лівою рукою, вона миттєво підлетіла до центру, створивши плетіння блискавки середньої складності.