Розділ 3. Темний захисник.

Темна відьма, що знаходиться на 3 місці в списку рейтингу серед учнів і закінчують передостанній курс в Академії Мороку. Сиділа за довгим столом їдальні та з цікавістю розглядала трьох перевертнів, що підсіли до неї.

Аврора поставила лікті на стіл і зчепивши під підборіддям довгі тонкі пальці, голосно зітхнула, намагаючись не думати взагалі про чоловіків.

Варто їй було тільки зітхнути як округлі повні груди піднялися, туго натягуючи тонку матерію короткої темної сукні. Вона ж форма факультету темних відьом та зілля. Великий червоний камінь блищав на золотому міцному ланцюжку. Переливаючись темно-червоним свіченням в улоговині між її грудей.

Один із темних вервольфів присів навпроти неї та всього на мить його очі спалахнули у тваринній пожадливості. Незабаром і зовсім не соромлячись перехожих, він сів поруч із дівчиною і притягнув її, з грубістю до себе.

- Мисливські інстинкти зіграли?- Пробурмотіла Аврора з люттю, з усіх їй можливих сил відштовхуючи його від себе. - Повії далі придурок!

Вказавши на сусідній столик, вона йому тонко натякнула, де саме сидять відьми які не проти розважитися з ним подібним чином.

Неголена самовдоволена пика, задоволено облизнулась і притягуючи її ближче, він почав уже жадібно принюхуватися до її тіла.

- Ти тупий? - Рикнула вона вже збираючи слабке плетіння темної блискавки на пальцях.

- Скільки? - На подив висловився перевертень, нарешті відсторонившись.

- Що скільки? - Округлила в нерозумінні очі дівчина.

В Академії не було якоїсь системи оплати. Все строго базувалося на силі та взаємодопомозі один одному. Оплати як такої не було. І дівчина в нерозумінні скосила погляд на зухвалого перевертня, потім на його не менш потужних товаришів.

По їхньому одязі вона визначила, що це бойові вервольфи найманці, які вже закінчують п'ятий курс. А подібна поведінка тут, у стінах Академії Мороку лише говорить про те, що ці тварюки не мають жодної дисципліни та звіряча темна форма їх дуже сильна.

Дівчина тільки видихнула розслабившись відразу втрачаючи нитку плетіння блискавки. В той же момент вона замислилась, ось би один із них тоді захистив її. Але зараз уже пізно.

Перевертень схоже зовсім вирішив, що вона здалася і нахилився, щоб її поцілувати.

Набравши долоні темною енергією, Аврорі варто було лише торкнутися пальцями каменя на своїх грудях. Як за кілька секунд цей потужний вервольф закопався своєю самовдоволеною мордою в стіл.

Її очі коротко спалахнули темно-фіолетовим полум'ям і все ще міцно тримаючи камінь підвіски в долоні, вона віддала уявну команду:

«- Не вбивати.»

Темна сутність, що виникла за її спиною в невдоволенні скосила гримасу вискалившись у невдоволенні. В той самий час притискаючи сильніше до міцної стільниці переляканого, але злого перевертня. Кадик якого мимоволі смикнувся і дівчина з цікавістю обмацала міцну чоловічу шию.

- Скільки? - Повторив миттєво заспокоївшись після тілесного контакту перевертень.

Його товариші, що різко схопилися зі своїх місць, в паніці косили погляд на міцного чоловіка з вовчою головою і тілом створеним магією темної відьми.

Студенти, що проходили повз нього, зовсім не звертали уваги на темну м'язисту фігуру чоловіка, що виникла ніби нізвідки. Що й давало зрозуміти, що вони, на відміну від цих хлопців, вже звикли до подібного.

«Мабуть, п'ятий курс не так часто відвідує лекції. А все більше зайняті практикою.» Тоді подумала дівчина.

- Що скільки? - Поцікавилася у все ще притиснутої до столу самовдоволеної фізіономії.

- Як ніби тобі трахатись не хочеться? Я пропоную тобі захист на ту кількість днів, скільки коштує одна ніч з тобою.

Дівчина тільки проковтнула грудку, розуміючи, що він має на увазі. І відпускаючи свого демона маріонетку, вона повторила вервольфу все ту ж відповідь:

- Повії далі придурок!

- Будь у нас більше часу, крихітко. Я б показав тобі, що означає справжній чоловік. - Випрямляючись і немов обтрушуючись, бурмотів тим часом ображений перевертень.

- Який до біса час? У мене його немає, я маю стати сильнішою.- Вигукнула Аврора, нарешті закінчивши зі своїм сніданком.

І так і залишивши все на столі, метнулася до виходу. Розуміючи, що наступна лекція ось-ось розпочнеться. А з нею й іспит. А вона тут сидить, спілкуючись на неприємні для неї теми.

Притулившись до стіни спиною одного з незліченних коридорів навчального закладу, вона ще кілька хвилин приходила до тями після того, що сталося. Кінчики пальців знову торкнулися холодного, мов шматок льоду каменю. Коли вона передавала йому свою магію. Він ставав ледве теплим. А коли темна сутність набувала бойової форми, він був майже гарячим.

Того дня, коли вона знайшла цей камінь. Життя її ніби змінилося. Як зараз згадалися ті моменти. Вона корчачись від болю, лежить на ліжку в кімнаті у матері. П'є приготовані нею знеболювальне, а потім бачить цей камінь біля підніжжя ліжка. Схопивши його в долоню, вона більше не хотіла з ним розлучатися.

Це вже після, через кілька днів, коли за нею прийшов проректор Августа Белі фон Дерне. Він пояснив, що це за камінь і кому він раніше належав.

Дізнавшись ім'я того хто породив цього демона у собі. Аврора змогла його підкорити, і тепер він став її особистим захисником. Як у реальному світі, так і у світі темряви.

У кімнаті для практик поява дівчини викликала незвіданий раніше фурор. Темним взагалі начхати на досягнення інших, їм важливі виключно свої досягнення.

Аврора тільки ковзнула поглядом по просторій аудиторії, де для кожної відьми було відведено окремий стіл.

Ліна Кустинська, староста курсу, тільки було розкрила свій рот, щоб щось сказати. Але Ксенія Карська відразу її перебила, встигнувши висловитися першою:

- Ой яка краса. Мабуть, твій «демон» тебе ублажає краще, ніж найбажаніші хлопці нашої Академії.

Жанна Писарєва тим часом з веселістю засміялася підтримуючи її.