Розділ 2. Вампіри чують не тільки кров.

Незабаром вони вже сиділи на підстилках біля багаття з бутербродами в руках. Майк тільки присів до вже давно згаслого вогнища і змахнувши пальцями, послав у нього темну іскру. Підкинуті сухі гілки підняли до неба темні язики полум'я і дівчина здригнулася, видихнувши:

- А ти сильний...

- Ти теж не зі слабких, - реготнув тим часом маг. - Відьма в тобі сильна сидить.

Аврорі мимоволі згадалося літо. Той момент коли вона разом із братами так само зупинялася на привал. Один із них завжди ніс кошик з їжею, другий з братів сумку з речами. Третій її на собі. Як же вона сумувала за тими літніми днями проведеними разом з ними.

Продовжуючи повільно поглинати свій бутерброд, зібраний у вигляді перекусу турботливими студентськими кухарями, дівчина раптом зустріла задумливе обличчя Кая.

- Що таке? - Перепитала його з набитим ротом.

Шматок ковбаси із сухуватим хлібом та листочком салату, від чогось не ліз їй у горло і вона продовжувала його ретельно пережовувати. В надії на те, що він перетвориться на таку собі дрібну кашку і протиснеться якось сам.

- Та так, - він гиденько вишкірився. - Ти не зовсім відьма. Точніше відьма, і ще дехто.

Від почутого дівчина навіть завмерла, знизуючи плечима. Продовжуючи безтурботно жувати, вона замислилась. Темна магія давалася їй важко, але ж вона відьма.

Теорію зілля варіння, як і практику, вона пройшла давно. На лекціях з іншими студентами була рідко, навчаючись тільки тому, що їй дано. Стихійна магія з неї била струменем, але вона якимось чином перетворилася на темну енергію.

~ Всім відьмам підвладна темрява, тільки треба вміти підживлюватися негативними емоціями. - Так якось повідомив їй проректор.

До нього в кабінет вона заходила часто, особливо вечорами. Він допомагав їй навчитися підживлюватись темрявою, навчив контролювати цю темну енергію в собі. Яка одного разу їй допомогла пережити ганьбу та біль.

Ненависть, біль та лють. Три основні якості, що наділяють відьму темною силою. А після того, що сталося чотири роки тому, вони переповнювали її.

Аврора тільки хитнула головою, розуміючи, що простою відьмою їй більше не бути. А підживлюватися негативними емоціями людей – це як один раз плюнути. Тим більше в її світі такого добра в достатку.

Кай дбайливо вручив Аврорі свою порцію бутерброда. Вампіри такого не їдять, але звідки про це знати кухарям. Вони порції чітко розподіляють за кількістю учнів. Отож і вручили йому точнісінько як усім. Мимо проходила дівчина зі студентів побутовиків й вона тільки хмикнула. Продовжуючи розносити їжу студентам, що втомилися і відпочивають, які вже здали свої нормативи. Не всі з них здають норматив, але основна частина вже здала та сиділа в очікуванні відкритого порталу.

Можна було б повернутися через морок, але й там заплутати можливо. Хто його знає, як і куди поверне червоточина. А ще по дорозі можна ненароком натрапити на мракобісів.

Ось якраз їх Аврора не боялася. Серце одного такого було в неї замість кулона. І наситивши його темною сутністю, дівчина отримувала практично безсмертного, досить сильного і небезпечного демона. На жаль активувати його всю бойову міць можна було лише у світах сутінку.

Демони, що живуть у ньому. Були саме породженням жорстокості, болю, втрачених надій та інших емоцій людей або істот, що живуть у даному конкретному світі. Тому світи сутінку були скрізь. І породженні темрявою жили теж скрізь.

Вони поділялися на різні категорії та були різноманітними. Від найменшого і так за зростанням сили. Чим більше, тим сильніше. Зазвичай так кажуть. Але не завжди правильно. Були й особливі категорії чи підвиди. Через мракобісів породжувалися хвороби, тривоги в тілах істот, що живуть поряд з ними та навіть з'являлася розруха в будівлях.

В Академії навчали не лише контролю та поглинання негативної енергії, а й тому як цих породжень сутінку вбивати.

- Коли цей вже випуск... - простогнав ніби читаючи думки Кай.

- Скоро, ще рік практики й вільні. - Нагадав усім Майк, що вже дожував свій бутерброд.

Аврора передала йому відданий вампіром ще не укушений бутерброд. У її голові в цей момент промайнули чотири роки навчання. Адже три роки були виключно теорією. І ось уже кінець четвертого року. Іспити майже закінчилися. Їй так не хотілося повертатися до селища. А так хотілося вже побачити світ. Рука в цей момент сама потяглася до криваво-червоного каменю на її шиї.

Серце демонічного перевертня ніби затремтіло неначе в передчутті швидкого виходу на прогулянку. Він любив вбивати, і вона це відчувала. Як і в минулому житті той, хто його пробудив, любив відчувати кров і насичуватися слабкістю беззахисних жертв наче вбираючи її в себе.

Так і втративши тілесну оболонку. Цей демон чекав того моменту, коли все-таки дівчина його наситить своєю темною енергією. І врешті-решт випустить його, повеселиться. А веселився він виключно вбиваючи інших породжень подібних до нього і не тільки, поглинаючи їх же темно-червоні камінці сердець.

- Я зрозумів, у тобі ще є звір.

Раптом тицьнув пальцем в Аврору вампір.

- Але для пробудження його тобі потрібен, Альфа зграї, ну... або сама впораєшся з твоєю впертістю.

- Ні, ти не правий.

Заперечила раптово схоплюючись зі свого насидженого місця дівчина.

- Якби у мене був звір, він би давно вже прокинувся.

- Значить, ще не час був і твій звір спав, - з впевненістю закивав різко посерйознішавши Кай.

Заплющивши очі Аврора, знову присіла на підстилку біля багаття. Кай продовжував ще щось говорити до Майка, але вона його вже не слухала.

Розмірковуючи про те, що в ній живе маленька Омега. Вона раптово для себе усвідомила, що якщо вампір їй не бреше, то вона зможе помститися зграї своєю байдужістю. Відплачуючи їм тією самою монетою.

Що б там не говорили, але на одній темній відьомській магії далеко не проїдеш. Тим більше у відьми запас сил обмежений, не те що у магів. А ще темряву в собі потрібно постійно підживлювати.