Картопля і шкідники
Ріс на городі кущ картоплі,
від інших відрізнявся він.
Був трохи вищий за сусідніх,
бадилля мав міцне, як дзвін.
Жив колорадський жук на полі,
нову поживу виглядав.
На видний кущ накинув оком —
там оселитись забажав.
Прийшов, почав на нього лізти,
все вище пнеться, аж упрів.
Та місце зайняте, бо бачить...
на листі тля — її тут дім.
Це не сподобалось жукові —
велику ж відстань подолав.
І тлю хотів він ту прогнати —
сердито гримав і кричав:
— Я жук відомий, колорадський,
кажу тобі — посунься, тля!
— А я місцева, українська —
моє це листя і земля.
— На землю ти не розраховуй,—
сказав бур'ян, що поруч ріс. —
Моє коріння розростеться —
стояти буду тут як ліс.
— Допоможіть! Рятуйте! Люди! —
почав той кущ репетувать. —
Я ж хочу, щоб плоди дозріли,
ідіть скоріш хтось визволять!
Неначе люди зойк почули —
прибігли, вирвали бур'ян.
Комах нахабних покропили —
розвіялись ті, як туман.
Відбито напад на картоплю,
повержені всі вороги!
На неї більш не зазіхають —
нема нікого навкруги!
Стоїть кущ бравий і зелений —
на радість людям і собі.
Зроста картопелька спокійно
в родючій, лагідній землі.