НАТАЛІЯ ЛАТУНЕНКО. Весела і сумна бджола

Весела і сумна бджола

У вулику кипить робота —

працюють бджоли ізрання.

Готують мед, домівку чистять,

всіх вартовий охороня.

На пошуки знялися бджілки

квіток, де є нектару сік.

Лиш дві останні забарились —

злетіли теж... та в інший бік.

Одна сумною виглядала,

дивилася похмуро вниз.

А друга  щиро усміхалась

і весело кружляла скрізь.

• Чого сумна? — весела каже. —

Де настрій загубила свій?

—  Мені здається, все це нудно, —

бджола відповідає їй. 

Бо кожен день одне й те саме:

нектар збирай — назад лети.

Що в цім цікавого... не знаю.

Дивлюсь, завжди весела ти.

І як тобі воно вдається?

Секрет таємний розкажи:

як кожен день життю радіти,

• дізнатися допоможи.

— Лечу від квітки і до квітки,

багато бачу я краси.

Серед чудових краєвидів

птахів лунають голоси.

У мене скрізь багато друзів:

мурахи, квіти  ще й жуки.

Летімо до жука на каву —

зустріне гостей залюбки!

                                     А ще не тільки це цікаво,

про користь теж не забувай.

Подумай, скільки буде меду —

бери і тільки наминай.

— Гадаєш, справді ми важливі?

— Та звісно, всім потрібні ми!

Смачного, запашного меду

без нас нікому не знайти!

Для квітів бджоли дуже цінні —

пилок розносим по землі.

З пилинок з'явиться насіння —

а потім квіти...  вже нові!

— Ну дійсно, як же все це просто! —

бджілка задумалась на мить. —

Щоб праця стала цікавііша,

то треба ж користь оцінить.

Вони кружляли серед квітів,

вже весело було обом.

І в гості встигли завітати —

потеревенили з жуком.

Не зчулися — як тут і вечір.

У рідний вулик треба — час.

І полетіли... поки сонця

останній промінь ще не згас.

Бджола всміхнулась і збагнула:

—Як день мій швидко промайнув!

Та добре, коли друг розвіяв

твій сум... і радість повернув!