АННА СЛЕЗІНА. 2 Звичка лелеки

     2 

          Звичка лелеки

Дружба Марійки та лелеки Петра зміцнювалася щодня. Дівчинка могла розповісти птаху всі свої таємниці, навіть ті, про які не знали батьки.

Петро завжди уважно слухав ці секрети та ніколи нікому їх не розповідав, бо знав, які вони були важливі для його маленької подружки.

Лелека тільки лагідно обіймав своїми крилами Марійку та слухав, слухав, що йому розповідала дівчинка.

Також у Петра була дуже цікава звичка. Точніше, захоплення. Птах обожнював мотанки — маленькі ляльки без обличчя, в українському стилі.

Недалеко від Кам’янець-Подільської фортеці розташовувався ярмарок, де продавали різноманітні українські вироби, зроблені власноруч. І серед них, звісно, були мотанки.

Щосуботи лелека Петро літав на цей ярмарок, щоб купити Марічці якийсь подарунок. Переважно це були українські ляльки.

Птах чудово знав про вподобання дівчинки. Наприклад, те, що вона мала колекцію мотанок на полиці, у своїй кімнаті.

Тому Петро намагався періодично тішити свою любу подружку невеличкими презентами.

За які ж гроші лелека купував мотанки?

Це були навіть не кошти, а радше — смаколики: булочки, цукерки, часом — смачненькі канапки.

Цю їжу Петро давав продавцям, тому що розумів, яка у них важка праця. Були й такі випадки, що навіть поїсти не встигали... Стільки охочих збиралося придбати їхні товари!

Продавці та продавчині завжди вдячно усміхалися, коли бачили лелеку з ласощами та привітно віталися з ним: “О, Петре, привіт! Знову на ярмарок прилетів?”.

Ви, наші любі читачі, можете запитати: “Звідки птах брав смаколики? Адже вони не ростуть на деревах і не падають з неба”. А ми відповімо: “це була спільна таємниця Петра з батьками Марійки”.

Щоразу, коли мати дівчинки збиралася готувати булочки (бо дуже любила цю справу) або купувала цукерки в магазині, лелека вже був на кухні та чекав… коли господиня дозволить йому взяти зі столика трохи випічки.

Жінка (до речі, ледь не забули сказати, що її звали — Оксана) давно знала про наміри птаха, тому залюбки давала Петру їжу. Водночас лелека радісно махав крилами та щиро дякував Оксані за її добре серце.

Ось така була гарна звичка у птаха, про яку знали тільки Марійка, її батьки і, звісно, тепер ви — наші читайлики.