АННА СЛЕЗІНА. Як лелека Петро мотанки дарував. 1 Марійчин друг.

Як лелека Петро мотанки дарував

                                                                                 1 

Марійчин друг

Це відбулося у місті Кам’янець-Подільський. Звісно, там, де розташована відома серед туристів фортеця.

Місцевість, яка насичена старовиною і красою, легендами та цікавими фактами.

Саме там жила Марійка. Ні, звісно, не у самій Кам’янець-Подільській фортеці! Мешкала дівчинка разом зі своєю родиною у невеликому, проте затишному будиночку, що мав садок з величезним різноманіттям квітів.

На жаль, у Марійки не було сестер чи братів, але вона мала друга — лелеку Петра. Вони почали товаришувати дуже давно, коли дівча тільки народилося. Птах розумів українську, тому зі спілкуванням у них проблем не виникало.

Лелека піклувався про Марійку, як про власну дитину: приносив з ринку різноманітні корисні смаколики та пригощав ними дівчинку. Так, не всі ласощі можна було їсти дитині, але ж Петро —  птах, тому не розумів цілком, які продукти можна давати малечі...

— Нічого, – міркував лелека, — Марійка підросте, і тоді зможе скуштувати і фрукти, і овочі. А поки... Треба лише почекати.

Час минав: дні, тижні, місяці, роки... Дівчинка виростала, а її дружба з Петром зміцнювалася.

Марійка та лелека навіть мали власні традиції. Наприклад, щовечора, перед сном, Петро читав своїй маленькій подрузі казку

або... розповідав цікавинки про своє життя до народження Марійки.

Дівча залюбки слухало розповіді птаха та непомітно для себе засинало… А в снах бачило лелек, які подорожували небом на яскравих хмаринках: рожевих, блакитних, фіолетових...

Куди ж вони летіли? Невідомо! Проте Марійка сподівалася, що колись все ж таки дізнається відповідь на це запитання.