Різдвяна флейта. П’ЯТА СЦЕНА

П’ЯТА СЦЕНА

Ранок. Б'є годинник із зозулею. Першою з’являється Крихітка. Вона ще сонна. Бере один дзвіночок, машинально струшує. Дзвіночок дзвенить.

КРИХІТКА. Ой…

Заходить Нільс.

НІЛЬС. Що?

КРИХІТКА. Вони дзвенять.

НІЛЬС. Як це?

Бере дзвіночок. Він дзвенить.

НІЛЬС. Учора ж…вони мовчали.

Заходить Мама.

МАМА. Що у вас тут?

КРИХІТКА. Дивіться! Хтось причепив язички.

МАМА. Дійсно! І як ми могли про них забути! І рівно. І акуратно.

Заходить Бабуся і Дідусь.

БАБУСЯ. Дзвенять? Дивина! Хто ж їх оживив?

КРИХІТКА. А може…це був привид? Примара?

ДІДУСЬ. Що ти кажеш?

КРИХІТА. Примара!

ДІДУСЬ. Гітара? Ну яка ж це гітара, Крихітко? Це різдвяні дзвіночки.

МАМА. Вони ожили...

ДІДУСЬ. Перед Різдвом усе можливе.

КРИХІТКА. Мені страшно. А раптом ця примара, цей привид злий?

НІЛЬС. Крихітко, ти всього боїшся. Ти наче мишка-боягузка!

БАБУСЯ. Що Нільс каже?

ДІДУСЬ, Землетрус, каже землетрус! Ой, а пам'ятаєш який був землетрус двісті років тому, того року, коли ми одружилися? Нільсе, Крихітко, хочете послухати, як ми з бабусею пережили землетрус?

НІЛЬС. Дідусю, цю історію я добре пам'ятаю. Розкажи краще нам про різдвяну кришталеву флейту...

ДІДУСЬ. Це стара легенда.

БАБУСЯ. Дуже стара.

ДІДУСЬ. Колись давно гірський король передав кришталеву флейту…

БАБУСЯ. Все правильно. Тільки це був не король.

ДІДУСЬ. А хто ж?

БАБУСЯ. Старший за королів. Гірський троль.

КРИХІТКА. І що це була за флейта?

ДІДУСЬ. Єдина на всьому білому світі.

БАБУСЯ. Її зробили не руками. Її виростили з кришталю.

ДІДУСЬ. Він віддав її земляному народцю.

НІЛЬС. Земляним тролям?

БАБУСЯ. Так. Тим, хто живе під землею і чує, як дихає світ.

ДІДУСЬ. Раз на рік…

БАБУСЯ. Лише раз...

ДІДУСЬ. У різдвяну ніч флейту дістають.

БАБУСЯ. І коли вона звучить…

ДІД. … дух Різдва знаходить дорогу.

НІЛЬС. А якщо флейта не заграє?

БАБУСЯ. Тоді дух Різдва може заблукати.

ДІДУСЬ. І світ залишиться без тепла і удачі на весь рік. Діти без подарунків... Мелодія кришталевої флейти на Різдво — одна з найдавніших традицій.

БАБУСЯ. А традиції це дуже важливо!

КРИХІТКА. ЧОМУ?

БАБУСЯ. Зараз дізнаєшся.

Бабуся починає співати пісню, поступово до неї приєднуються всі, окрім дідуся. Той починає засинати в кріслі.

Пісня:

Традиції це наш зв'язок з минулим.

А пам'ять —  це важлива складова.

Такого не було, щоб ми забули

На свято запросити Дух Різдва.

Приспів:

Як чудово, що всі вдома,

Разом затишно і тихо.

До нашої хатки, всім відомо,

Не впускаємо ми лихо.

Як дрова затишно тріщать в каміні.

Ялинка у куточку мерехтить.

З'явились в сутінках химерні тіні,

Від недогарку полум'я тремтить.

Приспів:

Як чудово, що всі вдома,

Разом затишно і тихо.

До нашої хатки, всім відомо, 

Не впускаємо ми лихо.

Дід засинає.

БАБУСЯ. Він завжди так. Легенди і пісні його втомлюють. (Накриває діда ковдрою).

МАМА. Крихітко, ходімо. Нам потрібно принести молока для Різдвяного гнома.

БАБУСЯ. А я піду зустрічати листоношу. Дід чекає свіжу газету.

МАМА. Нільсе, залишайся и підкинь дрова у камін.

Бабуся, мама і Крихітка виходять.
Дід спить у кріслі. Нільс відкриває сундук.

НІЛЬС. Расмусе, вилізай, скоріше!

РАСМУС. Не вилізу. Я боюсь (Сідає на край сундука, але з нього не виходить).

НІЛЬС. Кого? Шпигуна?

РАСМУС. Гірше. Примари! Я боюсь привидів.

НІЛЬС. Вилізай! Немає жодних привидів.

РАСМУС. Я  краще тут посиджу. Я сам чув, як ви казали, що  тут привиди.

НІЛЬС. Расмусе, це ж ти полагодив дзвіночки?

РАСМУС. Так. Я. Вночі. Ми земляні тролі теж вміємо працювати руками. Апчхи!

 
НІЛЬС. Виходить ти і є привид!

МАМА.(за сценою). Молоко для різдвяного гнома є.

КРИХІТКА.(за сценою) Залишилося принести печива!

БАБУСЯ. Дід дуже зрадіє газеті.

Расмус ховається в сундук.