Випробувальний проєкт Пікі для Андрійка

Випробувальний проєкт Пікі для Андрійка

Якось ВОК вирішив знову провідати юних друзів Андрійка та Пікі. Він вже скучив за ними. А ви, наші читачі та читачки, заскучали за цими хлоп’ятами? Андрійко на Землі закінчив початкову, а Пікі поступив у Вищу школу й іноді працював стажистом на тій же станції, що й батьки. Юний ларіонець мріяв, щоб Андрійко прилетів до нього в гості. Дуже йому подобався цей малий кумедний землянин.

 — Я не маю сумніву, що ти готовий вже приймати відповідальність за гостя,  — сказала мама.  — Але… я не впевнена, що Андрі готовий до такої подорожі. Ти знаєш, що у нас високовібраційний світ, а твій товариш живе в матеріальному, дуальному світі…. Ми не знаємо чи він серцем і розумом, і за витривалістю готовий до цієї подорожі.

 — Отож, тобі, Пікі, спочатку доведеться розписати усі можливі сценарії подій для свого товариша. І підготувати його. Маєш навчити Андрі швидко приймати складні рішення, згідно із законами Всесвіту. Навчити його реагувати на буд-яку небезпеку під час подорожі, — підсумувала мама, і решта з нею погодилися.

Для Пікі це здалося гарною новиною, бо ж це був дозвіл… Лише відкладений. А на скільки відкладений буде залежати тепер тільки від нього і від Андрі.

Юний ларіонець негайно почав писати перший сценарій Андрійкової подорожі. Якраз до моменту, коли хлопчик мав лягати спати, сценарій був готовий і запущений у сон Андрійка.

Ось яке правдиве сновидіння наснилося йому…

Як тільки він ліг у ліжко і заплющив очі, почув голос Пікі:

– Привіт? Вітаю тебе, друже, з нагородою у змаганнях.

Андрійко радісно схопився.

Біля ліжка стояв Пікі. Хлопчині було дуже приємно, що Пікі знав про його участь у змаганнях з боксу.

— Привіт! Дякую, Пікі! А як твоя практика? — поцікавився Андрійко.

— Поки що не дуже цікава. Я лише приймаю сигнали SOS і перенаправляю їх більш досвідченим колегам.

— Будь-кому? — здивувався Андрійко.

— Ні, не будь-кому, а тим, котрі ближче до того місця, де потребують допомоги. Але це лише стажування. Потім буде цікавіше. Ну, а ти готовий сьогодні в подорож зі мною?

— Звісно! Я такий радий тебе бачити!

— Сьогодні ми проведемо таку собі репетицію-перевірку, бо вирушити відразу до мене на планету Х-Ларіон для тебе може бути ще небезпечно. Згідний на репетицію?

— Так! Нумо швидше! — нетерпляче простягнув руку Андрійко.

— Спочатку маю тебе попередити: ти маєш навчитися думати перш ніж щось подумати.

— Як це? Я нічого не розумію: думати перш ніж подумати?

— Так , бо ми відправляємося на планету, де думки-побажання миттєво виконуються. То що готовий?

— Звісно! Нумо швидше мандрувати, —нетерпляче сказав Андрійко.

Як тільки Пікі взяв його за руку, той заплющив очі і, коли за мить розплющив їх, то побачив себе на галявині лісу. Неподалік виднілася дорога. Ні, навіть перехрестя доріг. В центрі стояла табличка з чотирма напрямками: Країна «Будь, ким хочеш», Країна «Будь багатим», Країна «Будь щасливим», Країна « Можеш втратити все». Андрійкові здалися цікавими усі напрямки, крім одного. Країна « Можеш втратити все» йому не сподобалася. 

«Її я не виберу ніколи», — вирішив Андрійко.

Табличка була, дороги були, а ось Пікі не було.

— Пікі ти де?  — погукав хлопчик.

— Не хвилюйся. Я є поруч. Тільки ось така історія: на цій планеті я для тебе буду, або невидимий, або ось тим листочком, що біля твоїх ніг.

— Можеш мене покласти до кишені, якщо хочеш. І ще… я змушений буду мовчати. Ти маєш все вирішувати сам, бо це ж перевірка твоєї готовності. Розумієш?

— Так, — відповів хлопчик, правда, вже не з таким ентузіазмом, як раніше.

— Тобі зараз треба вибрати дорогу, якою ми підемо. Куди саме ти хочеш попасти сьогодні? Андрійко ще раз прочитав покажчики. І, раптом підійшовши до центрального стержня, на якому трималися ті покажчики, сильно штовхнув його. Той закрутився, а потім, трішки нахилившись на бік, зупинився.

Пікі не очікував від свого товариша такого вчинку і був трішки спантеличений.

—  Що ти зробив? Як же ти тепер знатимеш, куди йти?

— Куди піду, то туди й буде. Мені аби лиш не попасти у ту, де втратиш все, — засміявся хлопчик.

Пікі теж повеселішав.

— Маєш рацію, Андрі. Згодом ти побуваєш в усіх цих країнах, якщо встигнеш, звісно. То ж зовсім не важливо з чого ти почнеш. Тільки пам’ятай, що поводитися  ти маєш так, наче один подорожуєш. І вирішувати все маєш сам.   То яку країну ти вибираєш першою?  — запитав ларіонець у вигляді листочка.