Безмежний Всесвіт

Безмежний Всесвіт

Допитливий дядько ВОК, спостерігав, як дні веселих канікул швиденько збігали за горизонт. І ось настав день від’їзду Даринки. Вона завтра мала повертатися до міста. Пікі хотілося зробити для цієї дівчинки  щось хороше, щось особливе.

Уранці вони з Андрійком вийшли на подвір’я й побачили над їхнім будинком величезну веселку. Вона була дуже гарна! Червона дуга була найвищою, за нею помаранчева, потім: жовта, зелена, блакитна, синя, фіолетова.

Поки Андрійко розглядав веселку, у Пікі відразу ж з’явилася ідея.

—  Покличемо Даринку й підемо на веселковий міст.

Даринка спочатку засумнівалася, чи це буде безпечно, адже вона знала, що  веселковий міст зітканий зі світла, що переломлюється у водяних краплях. Проте коли Пікі, взяв їх з Андрійком за руки і наказав заплющити очі, вона без вагань виконала прохання свого нового друга. Умить вони опинилися на верхівці веселки. 

Простір перед ними розгорнувся дивовижною  панорамою: зверху неначе, можна було рукою дотягнутися до різних планет, галактик… А внизу в око одночасно  впадала  планета Земля. Вона здавалася їм маленькою, хоч і  надзвичайно красивою. 

Веселкові кольори, які вони бачили, перебуваючи на Землі, помножилися десятками інших відтінків. Вони переливалися, виблискуючи діамантовими краплинками так, що й не зрозумієш, де закінчувався один колір, а де починався інший. Усі ті кольори нагадували сходинки! Ними можна було пройтися!

—  Пікі, ти нам показував картини твоєї планети, а ми можемо туди полетіти з тобою зараз?

—  На жаль ні! Я ще малий і не вмію керувати міжгалактичними явищами, —  щиро зізнався Пікі. —  Проте я буду працювати над цим, Даринко і обов’язково вас запрошу до себе в гості. А зараз подивися, як гарно навколо вашої зірки —  Сонця кружляють планети Галактики Чумацький (Молочний) Шлях.

— Вони вітають нас! Мені здається, що он та планета підморгнула мені! — радів Андрійко.

— Це Венера. А он там Меркурій, Юпітер, Марс, Сатурн, далі Нептун і Уран, —  ларіонець перелічував  планети, які вони бачили.

 — А твоя де?

— Вона значно віддаленіша від нас. Заплющте очі, зараз ви її побачите.

Пікі легенько торкнувся своєю рукою до чола Андрійка й Даринки і, коли вони їх розплющили знову, то наче вперше побачили усеньке Небо, і планети, здавалося, розташовувалися на відстані долоні. А трішки далі сяяла золотиста планета Х- Ларіон. Вона дуже відрізнялася від інших планет і своїм неповторним сяйвом, і розміром, і енергіями, що вилися навколо неї.

—  Яка ж вона гарненька! —  захоплено вигукнула Даринка.

Діти були вражені безмежністю, величчю та красою Всесвіту.

—  Кожна з цих планет цікава та красива, але ви навіть не уявляєте, яка ваша планета Земля  особлива! Моя мама каже: унікальна. Лише на ній існує життя у такій формі і скрізь — у кожному її куточку. На нашій є життя лише в оазисах, а поза межами оазису є тільки розжареніпіски.

Друзі ще якийсь час помилувалися красою та безмежністю Космосу, і Пікі знову повернув їх додому.

Усі вони мовчали, кожен про своє. Пікі було дуже шкода, що Даринка вже їде додому в місто. Незабаром і його батьки прилетять за ним… Він дуже подорослішав тут… Усі вони подорослішали і невідомо, як складуться їхні плани на наступні роки… І невідомо, чи там буде місце для нової зустрічі…