СОНЯ МЕЛЬНИК. Чарівна дівчинка Хельга: Порятунок Черепахи.

Чарівна дівчинка Хельга: Порятунок Черепахи

Одного погожого дня маленька Хельга гуляла узбережжям. Сонечко золотило її сяюче волосся. Легкий вітерець підіймав до обличчя бризки хвиль, що розбивалися об каміння на березі. Іноді вигукували свої вітання білосніжні птахи — мартини.

Хельга кидала маленькі плоскі камінці у воду й дивилася, як вони перетворюються на «жабок» і скачуть у далечінь. Раптом вона почула чийсь крик:

• Допоможіть! Аааарррххх!!!

Дівчинка відразу кинула всі камінці та помчала на допомогу. Бігти було складно: берег видався скелястий, нерівний і обривчастий. За інших обставин тут довелося б іти дуже повільно. Але коли комусь потрібна допомога, у дівчинки Хельги прокидалися суперсили. Вона немов летіла над валунами та скелями, лише на короткі миті приземляючись і відштовхуючись від твердої поверхні.

І ось за черговим поворотом відкрилося неймовірне видовище. Посеред водяного простору величезну блискучу черепаху затягувало у вир. Вода крутилася все швидше, наче велетенська карусель. Панцир черепахи переливався зеленим, синім і фіолетовим кольорами. Очі були сповнені жахом, а з пащі виривався пронизливий крик:

• Хто-небудь! Допоможіть! Тонууууу!!!

Хельга вміла плавати, але злякалася, що її теж затягне у вир. Мама й тато завжди казали, що вири, хоч і цікаві, дуже небезпечні. Тому за таким явищем краще спостерігати здалеку.

Хельга почала шукати щось, чим можна було б дістати черепаху. Поблизу, напівзанурившись у воду, своє віття схилило велике старе дерево. Багато гілок у нього вже посохло, тому відламати одну, особливо довгу, було не дуже складно. Ба більше бажання допомогти ще більше підживлювало суперсили дівчинки.

— Ох… — важко видихнула Хельга. — Бідненька моя, як ти туди потрапила?

• Що це було? —  промовила надзвичайно спантеличена тваринка. — Я ніколи раніше такого не бачила, хоча й живу тут уже не один рік. Воно просто неймовірне… але… але воно ледь не затягнуло мене на дно. Чому воно хотіло мене образити? Мені було так страшно…

— То був вир, або водоверть, — Хельга трішки замислилася, згадуючи те, що колись читала з мамою в книжках. — Він не живий, тому не міг хотіти тебе образити. Вир — це явище природи, яке виникає, коли зустрічаються дві течії. Приливи та відливи. Наче протистояння двох чарівних сил. Причини можуть бути різні, але застереження одне: не підпливати до виру, бо можна потонути.

• Це я вже зрозуміла, — зітхнула черепаха. — Дякую тобі! Без тебе я б не врятувалася.
• Немає за що, — всміхнулася дівчинка. — Добрі справи роблять світ кращим. Крім того, це була чудова пригода!

20.07.25