Глава 14.

- Софіє, тобі покажуть твою кімнату. Зустрінемось завтра, відпочивай, ти втомилася. А я ще маю справи.

Я справді була дуже втомлена і морально, і фізично. Я прийняла ванну, потім до мене прийшла жінка, спитала, що я хочу їсти. Як виявилось, я не їла з ранку. Я сказала, з'їм що принесе, тільки небагато. Коли вона принесла запіканку та чай, я її спитала.

- Ви давно тут?

- П'ять років.

- Вам подобатися?

– Так, Руслан Федорович дуже добре платить.

Зрозуміло, мабуть добре платить, за мовчання. Набрав персонал не молодий, щоб чіплятися не було до кого. Я на стільки була стомлена, що заснула, як тільки лягла.

Прокинулася і одразу засмутилася. Я не вдома, а у маніяка і як вибратися поки що не знаю. Хоча б вісточку подати своїм. На годиннику було дев'ять, так пізно, мабуть я через нервову напругу так довго спала. Шафа була відкрита, там був одяг. Я одягла джинси та легкий светр. Коли вийшла, він мене покликав.

- Я чекаю на тебе Софія, дуже хочеться їсти, а ти виявляється і справді соня. Ти і справді Соня, моя Софія, – я хотіла відповісти, але його ніде не бачила. У порожнечу говорити не захотіла.

З'явилася жінка, яка показала, куди йти. Їдальня була велика у сучасному стилі. Стіл був чоловік на двадцять.

- Прошу, біля мене сідай, - він показав рукою вліво. Доброго ранку Софія!

- А він буде добрим?

- Ти погано спала? Чому така бука?

- Бо не вдома.

- Це від тебе залежить, коли він стане твоїм.

Ніколи, але в слух не сказала. Вирішила зранку його не драконити . Принесли омлет, млинці та чай.

- А кави можна?

Навіщо я про каву запитала. Виявилося, що вона закінчилося, і тій, що не встигла купити, він сказав, позбавить платні на п'ятдесят відсотків.

- А ти говорив доброго ранку. Якій же він добрий, якщо я винна в тому, що жінка залишилася без грошей. Русику, не карай її в перший мій день тут.

- Я скасовую своє рішення, плюс відсоток за моральну шкоду. Мені було приємно твоє звернення до мене. Все як раніше.

– Які плани у нас. Я хотіла б до тата.

– У нас, це приємно чути. Зараз поїдемо.

Мені був потрібен союзник у цьому будинку, можливо ця жінка допоможе, коли прийде час. Він сказав, що у нього справи, але він приїде за мною, коли я захочу. Якщо виникнуть питання звертатися до Олексія, якого він залишив мене охороняти. До цього охоронця не підступитись, морда цеглою, зріст два метри, плечі широкі у двері ледве проходить. Такий, якщо що, розчавить того хто близько до мене підійде, і звичайно, втекти від нього неможливо. Натомість у мене з'явилася ідея. Я можу зателефонувати та повідомити про себе. Для цього мені треба в лікарні у когось взяти телефон. У трьох просила телефон і всі сказали одне те саме, телефон тримати не можна. Я не дурна і зрозуміла, він і тут усіх тримає у їжакових рукавицях. Передбачив гад, що я захочу зателефонувати.

До тата я приходила двічі на день. І щоразу заходячи в туалет, я сподівалася зустріти тут ту, хто прийшла провідувати і можливо у неї буде телефон. Так минув тиждень.

Вечорами його не було вдома, я була рада. У його присутності я почувала себе напружено. Його дотики мене дратували, я ухилялась від них. Він сердився.

У неділю ввечері я почула розмову двох охоронців.

- Я не можу більше тут, ще місяць і звалюю.

- Ти думаєш, що він відпустить після того, що знаєш?

- Це огидно, що він з ними робить. Я почуваюся співучасником.

– Так це так і є. Він спритно нас ловить. Мені ще півроку борг віддавати. Іди, поговори з цією Софією, як він її називає, нехай лагідніше буде з ним, дивишся і дівки ціліші будуть.

Від почутого мене наче крижаною водою облили. Ось чому його нема вечорами. Я не знала, що робити. Піти з ними поговорити. Про що? Сказати почула розмову. Так і тим потрапить, що базікають. Не варіант. Він маніяк, але я не зможу заради дівчат бути з ним, пестити його. Але їх також шкода. Треба терміново щось зробити. Може спробувати вечора проводить з ним. Ну так, вестиму з ним світські бесіди. А воно йому треба розмовляти зі мною. Допустимо запропоную подивитися з ним кіно, а потім скажу йому, не готова спати з ним. Розлючу його, то він уночі піде робити брудні справи. Це також не варіант.

Сьогодні четвер, щасливий день, я зайшла до туалету, там була дівчина. Я попросила телефон і зателефонувала Кості, він був поза зоною. Тоді набрала Вадима, сказала де я, і що нехай Костя бере більше людей, це пов'язано з розкопками.

А ввечері, мені належало прийняти рішення, про яке, я колись думала, що не зможу заради когось, таке зробити. До мене прийшла Таня, так звати, жінку, яка прибирала в мене. Вона сказала, що господар сказав, щоб я прийшла до нього до кабінету.

Як тільки зайшла, побачила побитого Вадима, на ньому не було живого місця, очей зовсім не було видно. Що я наробила? Навіщо йому подзвонила? Це я винна, у мене все попливло перед очима. Прийшла до тями на дивані, біля мене був лікар.