Глава 11. Останнє випробування - жертва.

Випробування жертви: Група повинна вирішити, хто ризикуватиме собою, щоб врятувати інших.

Ведуча стежка — ніч.

Група рухалася повільно, кожен їхній крок ставав важчим, бо ліс все більше поглинав їхні думки. Важко було уявити, що це все закінчиться — їхні серця були сповнені сумнівами та страхом, адже вони не знали, що чекає попереду. Ліс наче випробовував кожного, поглинаючи їх у свою темряву, поглинаючи їхні надії, одна за одною.

Нарешті вони досягли останньої частини лісу — стародавніх воріт, покритих мохом та темним покривалом часу. Кам’яні статуї, які стояли по боках, здавалися величезними, але дивними. Вони не рухалися, не говорили, але їхні очі, вирізьблені в камені, здавалися живими. Кожен з них відчував тиск на своїх плечах, наче ці статуї спостерігають за ними, визначаючи, хто достойний пройти далі.

Катя (тихо, дивлячись на величезні ворота):
— Це кінець? Ми зможемо повернутися додому?

Її голос звучав так, наче вона намагається переконати себе, що все це лише кошмар. Всі стояли мовчки, не знаючи, що відповісти, адже навіть їхні серця не могли уявити, що цей ліс може мати ще більш страшне випробування.

Але коли вони наблизилися до воріт, перед ними раптово з’явилася величезна кам’яна брила, яка перекрила стежку. В її поверхні був вирізьблений напис, що здавався абсолютно жахливим і безжальним.

Соня (дивлячись на напис, з подивом і жахом):
— Один має залишитися..

Вона голосно прочитала напис, але слова обвивали її свідомість, не даючи вірити в те, що вони означають. Тільки один — і більше ніхто. Як це можливо? Як це може бути?

Максим (глибоко зітхаючи, з відчуттям безвиході):
— Це чергове випробування. Ліс хоче, щоб хтось із нас залишився тут. Ми повинні обрати…

Його голос звучав важко і похмуро, бо він розумів, що це може бути останнім шансом для них усіх. Вони всі дивилися на кам’яну брилу, мовчки, не вірячи, що доведеться робити цей вибір. Вони стояли, мов стовпи, розгублені і налякані.

Катя (з величезним відчаєм, сльози покривали її очі):
— Ні! Ми не можемо когось залишити! Не можна! Ми ж друзі! Ми не можемо це зробити!

В її голосі був біль, і цей біль розривав її зсередини. Їй не було зрозуміло, як вони могли вибрати, хто з них залишиться, а хто піде. Вона не могла уявити собі життя без кожного з них. Всі вони пройшли через стільки випробувань разом.

Артем (з відчуттям гіркоти, намагаючись бути спокійним):
— Ми не можемо обирати між собою… Якщо ми будемо обирати, це буде неправильно. Це не можна вирішити так. Ми маємо пройти це разом.

Його слова звучали, наче він намагається знайти відповідь, як повернути час назад. Це була дилема, перед якою вони не могли стояти, розриваючи одне одного вибором. Всі вони були однаково важливі, однаково цінні.

Максим (похмуро, відчуваючи в серці біль, який не можна було описати):
— Я не можу дозволити, щоб хтось із вас став жертвою. Якщо ми не можемо пройти разом, то я залишусь.

Він зрозумів, що навіть якщо це означатиме його власну жертву, він не може дозволити, щоб хтось із його друзів залишився. Його очі були сповнені рішучості, але й розумінням того, що жертвувати буде нелегко.

Катя (крізь сльози, дивлячись на Максима):
— Макс, не потрібно цього робити! Не через мене… Я не хочу, щоб ти…

Вона підбігла до нього, тягнучи руки до його плечей, намагаючись зупинити його, бо розуміла, що це рішення буде коштувати їм всім багато.

Максим (сумно, але твердо):
— Ми всі пройшли цей шлях разом, але щоб вийти, нам доведеться обрати. І я знаю, що в цьому випадку я зроблю вибір. Якщо хтось і має залишитися, це буду я.

Він не міг дивитися на них більше, бо зрозумів, що ця жертва необхідна для того, щоб вони могли продовжити шлях. Соня і Катя дивилися на нього, але він відчував, що не було іншого шляху. Тіні лісу ставали все ближчими, і вони знали, що їм треба діяти.

Артем мовчав, не зважаючи на свій біль. Він теж усвідомлював, що вибір справді складний і тяжкий, але в якийсь момент вони повинні були зрозуміти, що перед ними стоїть більш важливий вибір, ніж просто їхня дружба. Вони були єдиним цілим, і ця мить визначала, хто з них готовий віддати все за інших.

Тиша панувала навколо, і кожен із них приймав свою роль у цьому драматичному моменті випробування. Вони всі знали, що доведеться пройти це разом або залишити все позаду.