Випробування дружби

Глава 2. Лісові випробування починаються.

Ліс стає все густішим, світло поступово меркне, хоча ще день. Діти починають помічати, що дерева навколо виглядають старшими, вищими і дивнішими, ніж раніше.

Соня (обережно):  
— Дивно... Ми не йшли так далеко, але цей ліс зовсім інший...

Артем (посміхаючись):  
- Просто тобі страшно. Це ж звичайний ліс, що тут такого?

Але в цей момент попереду стежка раптово зникає — земля наче розкрилася, утворюючи глибокий яр.

Катя (злякано):  
— Максе, куди далі? Ми що, заблукали?

Максим зупиняється та уважно оглядає яр. Він розуміє, що це перший справжній бар'єр на заваді.

Максим:  
— Ми можемо його обійти. Ходімо краєм.

Група починає рухатися вздовж яру, але раптом настає тиша. Вітер стихає, листя завмерло. Потім із глибини яру починають лунати шепоти.

Соня (стурбовано):  
— Ви це чуєте?

Усі зупиняються. Шепоти стають все голоснішими, їх важко розібрати, але здається, вони звуть на ім'я.

Шепіт (тихо, немов із глибини):  
— Соня... Соня...

Соня завмирає. Вона злякано дивиться у бік яру.

Максим (рішуче):  
- Це просто вітер. Ідемо далі!

Але тут раптом яр різко розширюється, і стежка під ногами починає валитися. Діти з криками розбігаються убік.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше