Глава 22

Переконавшись у тому, що Мелінда покинула маєток, Еліас попрямував до підвалу де проходили так звані розбірки перевертнів. Ця расса мала один дієвий спосіб вирішити проблему - показання сили. Один клан викликав на бій іншого і обов'язково у присутності третього клану та на нейтральній території. Так і вийшло чорні вовки кинули виклик крижаним на території вовків темного полум'я. Еліасу вся ця бійка була абсолютно байдужа в силових здібностях Рена він був упевнений. Тому зі спокійною душею приклав руку до стіни, яка повинна відчинити двері в підземеллі. Двері відчинилися і з неї вийшов Рендольф у супроводі своїх підлеглих і сестри. Вигляд у нього був спантеличений. Схоже, Герда вже передала прохання Еліаса. Але не встигли хлопці обмовитися і словом як Рена різко гукнули. 
- Рендольф Верден вас дуже хоче бачити Джино Прус. - підбіг до них молодий перевертень із клану темного полум'я. 
- Суть питання? 
Хлопець знизав плечима. 
– Я схоже знаю. - задумливо простяг Еліас. - Але чому він тебе покликав? 
- Добре зараз буду. - суворо відповів Рен. 
– Будемо. – поправив його Еліас. Суть питання він розумів це стосувалося Марії, тому оскільки вона під захистом республіки, то він має опосередковану справу до цієї дівчинки. 
Хлопець провів їх до одного з дверей і пішов. 
- Ти ж не просто так прямував до підвалу? - перш ніж увійти тихо запитав Рен у Еліаса. 
- Не просто так. - так само тихо відповів майбутній правитель республіки. - І сподіваюся зараз ми у всьому розберемося. 
Рен був надто втомленим, щоб вдаватися в подробиці, відчинив двері і першим разом із сестрою увійшов, за ним же пішов і Еліас. Своїх підлеглих Рен залишив чекати у коридорі. 
- Сподівався поговорити про вашу обраницю наодинці. - сказав Джино сидячи на краю столу і склавши руки на грудях. 
- Обраницю? - в унісон запитали Герда та Еліас. 
- Можете говорити при них. - ніби не помічаючи здивованого погляду друга та сестри відповів Рен. 
Джино скептично оглянув усіх трьох, але суперечити не став. 
- Я не всю правду розповів про батька Марії. Прошу сідайте, розповідь буде довгою. 
Усі троє сіли на диван і тоді Джино продовжив. 
- Почну з того, що Джеремі збожеволів, коли освоїв силу зворотнього порядку. Анна-Сибіла Оргонська його дружина це побачила ще раніше у видінні. А ще вона побачила, як Джеремі вбиває Крістофера, батька Мелінди. І саме після цього ми з Крістофером будували план проти Джера. 
- Але ви казали, що посварилися і поїхали? - згадав Еліас. 
- Збрехав. Ми не поїхали, а лише віддалилися. Джеремі дізнався що ми щось затіваємо. 
- Але як? 
- Анна віщунка. І як думаєте чию першу силу увібрав у себе Джер? 
Усі затихли. 
- Невже він так вчинив зі своєю дружиною? 
- То був не він. Коли Джеремі освоїв цю силу, його душа навіки покинула тіло і була лише темрява в очах. Хоч і Аня намагалася його врятувати, але все було марно. І тоді ми з Крісом розробили план і зробити його потрібно було швидко поки Джеремі не зрозумів, що ми починаємо. 
– Що за план? Детальніше. - насторожився Рен. 
- Досить простий – убити Джеремі. Але ми не встигли так як він увібрав сили Крістофера в себе. Коли про це дізналася Аня, вона встромила клинок фенікса у свого чоловіка і той перетворився на попіл. Бідний Кріс після позбавлення сил був як ходячий зомбі і через місяць зробив самогубство і перетворитися на попіл як властиво всім феніксам, але цього разу безповоротно. 
- Чому ж тоді звинуватили їх обох у вбивстві, а потім Крістофера виправдали? - запитав Еліас. 
- Стан здоров'я не дозволяв владі посадити Кріса. А на Аню все ж таки повісили вбивство і оголосили полювання.

- Вона ховалась у вас? - запитав Рен. - Ви покривали її правильно? 
- Так. - без лукавства відповів він. - Довгий час, але Аня потім пішла. 
- Чому? 
- Вона була моїм другом і я хотів... 
Він не встиг домовити як Рен різко підвівся і махнув рукою мовляв замовчіть. Щось не сходилося в цьому оповіданні. Навіщо перевертню допомагати дівчині? Рен згадав, що й сам безкорисливо допоміг. Але Маша для не просто дівчина. Невже це означає те, що Джино... 
- Ви були закохані в Анну Оргонську. - констатував Рен і знову махнув рукою, як тільки Джино хотів відповісти. - Тому довгий час їй допомагали, але людина вашого титулу могла забезпечити їй повний захист, то чому Анна пішла? 
- Ти зовсім не в тому руслі думаєш. - різко перейшов на ти Джино. - Я справді міг зробити для Ані абсолютно все, але вона сама відмовилася від цього світу. Я хочу застерегти вас про те, що може зробити антимаг і щоб ви не повторювали наших помилок. 
- Так а в чому ваша помилка, Джино? - підняв брову Еліас. 
Джино помітно почав нервувати. 
- У чому ви мене хочете звинуватити? Я любив Аню і вигнати її вагітної вже точно б не став. Вона сама пішла. 
Він ніби завчив ці слова і знову повторював. Хоч і всі троє відчували, що це правда, але чи вся? 
– Вагітні жінки бувають досить імпульсивними. - вперше почала розмову Герда. - Вони можуть йти на відчайдушні кроки заради своєї дитини. Анна не просто так пішла, правда Джино? 
Герда зараз використовувала на ньому чарівність перевертня для того, щоб повністю розташувати на розмову. Вона була сильна в цьому і навіть такий досвідчеий як Джино Прус не зумів чинити опір. 
- Правильно. - відповів уже більш розслаблений Джина. - Аня знала, що дитина отримає дар батька. І мені зрозуміло це не сподобалося. 
– І що ви запропонували їй? - спитав Рен, але він уже чудово знав відповідь. 
- Ви не розумієте, що таїться в Марії, тому не вам мене судити. 
- Вона найсвітліша і найчистіша душа яку я бачив. - різко відповів Рен. - А ви хотіли ось так просто вбити невинну дитину? 
Рен стискав кулаки і був дуже злий. Герда розуміла його, як ніколи, і підійшла ближче до брата. Вона торкнулася його руки на знак підтримки. 
- Ви не розумієте... - неспокійно покрутив головою Джино. Він боявся Рена, все таки альфа. А Джино бета та й дуже старий бета. 
- Ви не відповіли на запитання. - підвівся з дивана задумливий Еліас. - У чому ви звинувачуєте себе? Раз не за те, що пропонували вбити дитину, то в чому тоді? 
Джино мовчав. Він не очікував, що ці пронизливі молоді люди зайдуть так далеко. Він лише хотів їх попередити про можливості антимагів. 
- Відповідайте. - з натиском сказав Рендольф. 
Але той знову мовчав. Навіть ментальні дії всіх трьох не допомогли. 
І тут Рену спала на думку одте здогад. 
- Як Джеремі дізнався про силу зворотнього порядку? 
Джино ніби холодною водою облили, він стояв повністю в заціпенінні. Рен потрапив у саме яблучко. Але який мотив? Навіщо це йому? Хіба що... 
- Саме ви підкинули цю ідею Джеремі і знали про наслідки. Знали що Анна Оргонська не буде з чудовиськом, що відбирає силу. Ви хотіли, щоб вона була ваша. 
- Не доведете це. - крізь зуби процідив Джино. - А зараз, щоб не псувати наші стосунки, попрошу покинути маєток. 
– Я цього так не залишу. - примружився Рен. 
- Залишите. Вам потрібна наша підтримка, тому мовчатимете. 
- Мені не страшні погрози. Ви не знаєте, на що я здатний, Джино. 
Рен різко розвернувся і попрямував до дверей за ним же Еліас та Герда. 
- Амбіційний хлопчик. - фиркнув Джино слідом. 
Але Рена слова не зачепили, він не зупинився. 
Вони втрьох мовчки вийшли з маєтку. І щойно опинилися за межами першим зруйнував тишу Еліас. 
- Потрібно поговорити з альфою вовків темного полум'я. 
– Без тебе знаю. - буркнув Рен. - Але без доказів ми їх не турбуватимемо. 
- Рен, - гукнула його сестра. - Марія Оргонська твоя обраниця? 
- Так. – сухо відповів він. 
Ні Еліас, ні Герда не очікували що це справді правда. 
- Тому я захищу її будь-яким шляхом. - відповів він дивлячись кудись уперед. - Який номер кімнати в неї? 
*** 
Я перевдяглася і дивилася в одну точку. У голові прокручувала все, що дізналася про минуле батьків. Досі не вірилося, що мама приховувала всю правду. Здавалося б вона повинна бути найріднішою людиною. Але ж я її зовсім не знала. Та й бабусю з дідусем виявляється також. Вони то були маминими батьками з цього точно знали про все. Адже рід Оргонських – магічний рід. І тут до мене дійшла думка – батьки моєї мами повинні знати як потрапити до Ільдарії. Адже мама корінна ільдарійка, значить і вони теж. Я різко встала і попрямувала до кімнати Еліаса. Потрібно було терміново повернути мене у світ без магії. 
Але відчинивши свої двері я побачила Рендольфа, а за ним Еліас з якоюсь темненькою дівчиною. З голови одразу ж усі прохання вислизнули. 
- Залишіть нас. - скомандував Рен. 
- Ми будемо у сусідній кімнаті. - відповів Еліас і потяг дівчину до своєї кімнати. 
Рен увійшов без запрошення і зачинив за собою двері. 
- Збирай речі ти їдеш зі мною в Саландарські гори. 
– Що? Навіщо? - У моїй голові все це не вкладалося. 
- Тобі загрожує небезпека. - сухо відповів Рен. І не дивлячись на його відповіді погляд у нього був сповненим злості та розпачу. 
- Рене, поясни будь ласка. - я підійшла до перевертня ближче. Браслет мій як і минулого разу поблизу Рендольфа охопив запястя приємним теплом. 
- Машо, по дорозі все поясню. Збирайся. 
Нехай він і не кричав, а лише процідив крізь зуби, але мене зачепило те, що він вказує що мені робити та й без пояснень і не запитавши моєї думки. 
– Ні. - голосно і зовсім без побоювання відповіла. Я не боялася на той момент його темного погляду. Мене охопила агресія за те, що ніхто нічого не пояснює. Агресія була сильна на нього, на батьків, я ненавиділа всіх у цьому світі і вперше в житті я відчула такий пекучий і неприємний осад у душі. 
- У тебе немає вибору. - так само крізь зуби процідив він. 
- Та хто ти такий, щоб вказувати? – заволала я. 
- Маша, давай ми це продовжимо у Саландарських горах. - перебив мене перевертень і цим ще більше розлютив. 
– Я нікуди з тобою не поїду. Навіть не мрій. – перейшла на крик я. - У мене зовсім інші плани та відвідування твоїх гір туди не входить. 
- Можеш хоч раз зробити як тебе просять? - він підійшов ближче і схопив мене за руку. 
– Ні. – я вихопила свою руку і відійшла від нього. - Я сказала, що нікуди не поїду. 
- Поїдеш. 
- Ні
- Тобі загрожує небезпека!. - він так грізно це сказав що у вухах почало дзвеніти, але здаватися я не стала. 
- А я сказала, ти поїдеш один. І не смій мені вказувати. Повір у тебе немає таких повноважень. Мені начхати що у тебе титул альфи, я тільки пару днів тому дізналася що це означає. З чого раптом така опіка? Що тобі від мене потрібно? 
- Хіба ти не здогадуєшся? - теж перейшов він на крик. 
- Що я маю здогадуватися? Ти ніфіга не пояснюєш. Тільки граєш зі мною. Мені набридло це. 
- Набридло? Що саме? Що я намагаюся захистити тебе? А знаєш, що мені набридло? Так це просити вперту дівчину поїхати там де буде безпечно. А вона ще й незадоволена. 
- Не треба просити, Рене. - всередині закипала просто кров і я останні слова просто випалила і різко відчинила двері. - Забирайся! Забирайся з моєї кімнати та життя! Я тебе більше бачити не хочу. 
- Ти впевнена у своїх словах? 
- Повністю. 
Рендольф зціпив зуби і мовчки вийшов. Я ж за ним голосно зачинила дверима. 
Браслет так само був теплим. Але тепер будь-який спогад про перевертень мене злив. Тому не довго думаючи я зняла цей чортів браслет і жбурнула в стінку. 
- Ти зовсім здуріла? Назад одягни! - заволав Рен з коридору. 
Але раптом я почула інші голоси. Це був Еліас та дівчина. Вони щось тихо сказали йому. 
- Нехочеш мене бачити. То нехай. Але про безпеку свою подумай! - в останнє крикнув він і я почула кроки, що віддалялися. 
Я попрямувала до ліжка і плюхнулась на нього. Хотілося плакати в подушку. Я не вірила що щойно відкинула єдину людину якій могла довіряти. Але виїхати з ним не могла. Будь-якої іншої миті я б без роздумів, але зараз для мене в пріоритеті знайти маму. І в цьому мені допоможе лише Мелінда. Вона також у цьому зацікавлена.