Глава 21

Я стояла вся червона і швидко вийшла з роздягальні. 
Моє серце радісно співало побачивши перевертня. І я вже нічого не могла вдіяти. Я доторкнулася до щоки, де ще недавно були губи Рена і мимоволі посміхнулася. 
Машинально дійшовши до сходів, я попрямувала до виходу. Магічні двері відчинилися відразу як тільки я опинилася біля них. Мене тоді це навіть не здивувало. Я все згадувала швидкоплинний поцілунок такого бажаного чоловіка. 
*** 
Рен проводжав Машу поглядом і як тільки вона зникла з виду різко обернувся. 
- Дейв, збирай манатки. У Саландарських горах тобі більше нема притулку. - швидко викарбував Рен. 
Рена настільки переповнювала злість, за те, що на його Дейв так облизувавсяна Машу, що своє рішення він прийняв відразу ж і беззастережно. Обговорювати ніхто з перевертнів не наважився, лише співчутливо дивилися на Дейва. 
Нехай і раніше Рен ревнував навіть до того самого Еліаса, але своїм емоціям не давав волю. А після того, як Маша одягла браслет і він її прийняв, то відчуття свого Місяця, своєї істинної пари стало ще більше. 
Миттєво перевертень згадав про те, що говорив Хранитель в обителі. «Залиш дівчисько, альфа. Ти для неї загибель». І наполегливо Хранитель показав бачення, в якому Марія при отриманні титулу його альфа-самки та ініціації вмирає. Страшно вмирає, бо для антимагічки пройти обряд неможливо, навіть для перевертня цей обряд не з приємних. А без обряду її просто не приймуть у суспільстві перевертнів і якщо з цим Рен би якось уберіг свій Місяць, то з тим, що його обраниця не зможе виносити дитину для неї самої стане трагедією. На такі жертви йти Рен не міг. І ввечері перевертень хотів порозумітися з Машею і назавжди покінчити з їхніми стосунками. Хоч і все всередині суперечило цьому рішенню. 
*** 
Мелінда попрощавшись з Машею попрямувала у бік Еліаса. Вона тихо як кішечка крокувала за майбутнім правителем республіки. У ході останніх подій їй наказали слідкувати і за ним. Була нова записка, наприкінці якої писалося. 
«Ще раз пожалієшся Еліасу то твоїй мамі кінець». 
Мелінда здригнулася згадуючи це. Але не послухатись не могла. Нехай її вважають зрадницею, але мама єдина рідна душа для неї. 
«Ці тварюки не залякують мене» - думала про себе Мелінда. Хоч вони вже її залякали. 
Еліас увійшов до одного з дверей, а Мелінда швидко накинула на себе невидимість і почала підслуховувати. Так, у неї теж були деякі козирі в рукавах, про які іншим знати необов'язково. Вона притулилася до дверей, але на них накладено полог тиші, тож не підслухаєш. 
«Продумані які» - хмикнула Мелінда. 
Зламати цей полог для неї не складало труднощів, але проблема в тому, що її відразу ж розсекретять. Лі почала думати про те, як потрапити всередину. 
Але тут раптом побачила що до цих самих дверей прямує чорнява дівчина з виразними рисами обличчя. Це був єдиний шанс потрапити до Еліаса. Увійти разом з дівчиною. 
Тихенько не розкриваючи невидимості Мелінда встала впритул до дівчини. 
Дівчина різко видихнула і відчинила перед собою двері. Мелінда ж стоячи прямо позаду неї прослизнула всередину і стала біля стіни. 
- Привіт, Ел. – широко посміхнулася дівчина. 
- Давно не бачилися, Гердо. – так само привітно посміхнувся Еліас. - Хоча думав ми зустрінемося з Реном.

- Вони влаштували розбирання кулаками. - закотила очі дівчина. 
- Бачу тобі це не дуже подобається. 
- Не все ж вирішувати мордобоєм. - Герда знову закотила очі. 
- Чи справа не лише в цьому? - запитав Еліас з усмішкою. - Не забувай я менталіст і дещо вловив. 
- Не вигадуй. - почала виправдовуватися в чомусь Герда. 
- А Рен знає? - серйозно запитав Еліас. 
Дівчина мовчала. Але з цього зрозуміло, що у неї є якісь таємниці і розкривати вона їх не збиралася. 
- Краще ти мені скажи, що з республікою? - через хвилину мовчання запитала дівчина. 
- Мені треба побороти батьків і чим швидше сісти в крісло правителя. 
Мелінда від такої заяви прикрила рота рукою і втиснулася в стіну. Вона вперше бачила такого Еліаса. Його погляд був сповненим гнівом. 
- Ти просиш допомоги у Саландарських гір? - спитала спокійно дівчина. Дівчину цей факт зовсім не здивував. 
- Мені знадобиться лише послуга і в цьому ви з Реном якраз зможете допомогти. - сідаючи на край столу, відповів він. - Зможеш йому передати? 
Герда кивнула і встала з крісла. Але на виході Еліас її зупинив і щось шепнув на вухо. Від чого її очі блиснули, але вона швидко взяла себе в руки та спокійно вийшла. 
Оскільки Еліас обгородив двері, Мелінда не могла вийти і все стояла із закритим ротом рукою. 
Еліас раптово зачинив двері і втупився саме в те місце, де стояла Мелінда. Бачити її не міг. Але відчував. Серце в Мелінди шалено застукало. 
- Знімай невидимість. – наказав він. 
Мелінда стояла в заціпенінні. Але все ж таки зробила як наказали. 
- Ел, вибач. Просто я... 
- Не така дурна як здається на перший погляд. - констатував він і підійшов до дівчини зовсім близько. Він поклав одну руку на стіну та навис над її обличчям. - Пояснюй. 
- Не можу. - Опустила вона голову, але її різко підняли впевнені чоловічі руки. 
Еліас стиснув зуби і буквально вп'явся в неї поглядом. Вплинути ментально на дівчину він не міг через кулон і вона це чудово знала. Та й відчув він її через їхній недавній зв'язок та її незвичайну магію. Така точно є тільки в сильних магах, а не молодих феніксах. 
- Чи не хочеш? - присунувся ближче до неї Еліас. - Звідки магія, Меліндо? 
- Я закінчила академію магії до того ж усьому черпаю магію з тієї кулі з обителі. 
- Допустимо. - він замислився на хвилинку і продовжив. - Думаю ти ще будеш корисною, але якщо даси відповідь на запитання навіщо стежила? 
- Ел, вибач, але я не можу... 
Він різко притиснув дівчину до себе та поцілував. У тому, що вона відповість Еліас не сумнівався. Знав, що він подобається їй. Так і вийшло. Вони сплелися в гарячому поцілунку. Але враз Еліас відсторонився і дивився на неї голодним поглядом, як і власне вона на нього. Вбити її він точно не міг, але й терпіти все це не збирався. А Мелінда таїла надто багато секретів. Як і всі у магічному світі. 
- Іди. - неохоче наказав він. Відпустив лише тому, що хотів, щоб батько отримав це послання.