Глава 20

Ми з Меліндою чекали коли Еліас відчинить двері. І тільки-но він це зробив, зустрілися з похмурим поглядом менталіста. Але побачивши нас, він різко змінився в обличчі і посміхнувся. 
- Чудово виглядаєте, пані. 
- Дякую. - в унісон відповіли ми. 
Еліас накинув піджак і ми втрьох вийшли з готелю. Погода була похмурою. Але, незважаючи на це, холодно майже не було як тоді в місті ельфів. 
Дорога до будинку Пруссів була недовгою. Еліас пояснив, що вся родина альфи живе разом у маєтку. 
- І так у всіх перевертнів? - запитала я  
- Абсолютно у всіх. 
Ми зупинилися біля великих металевих дверей. Еліас притиснув руку до ґрат і через кілька секунд вони замерехтіли чорно зеленим сяйвом та відкрились. 
Маєток був великим і незважаючи на готичний стиль зовсім не лякав, а навпаки його хотілося розглядати. 
Біля дверей нас чинно зустрів дворецький і наказав йти за ним. Проходячи коридори ми не раз зустрічали перевертнів, які вітали нас кивками. І деякі з них дивно оглядали мене. Спочатку я думала що мені здалося, але згодом це помітила і Мелінда. Нормально подумати про це не встигла, бо перед нами дворецький відчинив двері й представив нас. 
- Лорд Еліас, леді Марія та леді Мелінда. 
Спочатку увійшли ми з Меліндою, а потім Еліас. Кімната в яку ми увійшли більше нагадувала вітальню. Два великих дивана у чорному кольорі, камін, невеликий столик на якому були поставлені келихи та закуска. 
- Доброго вам дня. - привітав Еліас чоловіка, що сидів за журнальним столиком. 
Він підвів голову і обгородив нас вивчаючим поглядом. Але в ту ж мить підвівся і підійшов до мене. Чоловік був середніх років і був досить приємним на вигляд. Сиве вже волосся, борода, окуляри, які здавалося, зрослося з ним і м'який оксамитовий голос. 
- Маріє, правильно? Яка ж ви схожа на свою матір. - Він узяв мою руку і поцілував. А потім так само як і інші перевертні уважно оглянув. – Цікаво. - Він перемістив погляд на Мелінду і так само поцілував їй руку. 
– Для мене честь з вами познайомитись. - Мелінда ввічливо присіла в кніксені, а Джино Прус усміхнувся у відповідь. 
- Сідайте. - обернувся він до диванів. 
Дворецький розлив вино по келихах і вийшов. 
- Що ж привело таких юних людей до мене? - Запитав він зробивши ковток. 
- Минуле. – перша відповіла я. 
- Навіть голос як у Ані. - він усміхнувся мені. - Що ж тоді запитуйте. 
Я усміхнулася у відповідь. Чесно сказати порівняння мене з мамою трохи збентежило. 
- Пане Прус, ми б хотіли дізнатися докладніше про вашу місію у пошуках книги Велара. 
- Можна просто Джино. - він зробив ще один ковток. - Я приєднався до них вже після того, як вони знайшли перший сувій. Вийшло це зовсім випадково. Анна, Джеремі та Крістофер сиділи в таверні якраз біля якої я… кхм- він трохи зам'явся згадуючи події та посміхнувся. - Скажімо, так були деякі справи у мене з поганими людьми. Зазвичай ця таверна пустувала як і в той раз крім трьох молодих людей. Підходячи до неї на мене вже чекали четверо найманців, які виявилися магами. Якщо коротко почалася бійка і Джеремі приєднався до мене, тому що вважав не чесним четверо на одного. Потім приєднався Крістофер.

Після бою хлопці запропонували мені з ними. І ми вирушили до каньйону. Там потрапили до обителі. Все окрім Ані, чомусь її відкинуло від порталу. 
- Ви дізналися причину? - уточнила я. 
- Так. З другим завданням треба було дізнатися про своє минуле. І минуле Ані було для нас потрясінням. Якщо дивитися на рід Оргонських, то спочатку це був рід Ролінс. І дама з цього роду використовувала чисту магію. Те що ваша родичка робила історія замовчує але ви розумієте що незаконне. Згодом з використання такої магії вона накликала на себе своєрідне прокляття. І в це прокляття входила заборона відвідування обителі Безмежності. Твоя мама до речі зняла це прокляття, пов'язавши долю з антимагом, який був гарантією того, що їхні діти не зможуть використовувати чисту магію. 
Я проковтнула. Такого почути зовсім не очікувала. 
- Тобто мама справді одружилася з Джеремі? 
- А що тебе дивує, люба? - поправив окуляри Джино. - Вони кохали одне одного. І це було безкорисливе кохання, і як виявилося зняло прокляття з її роду. Хоч і Анна про це не знала. 
- Чому тоді мама звинувачується у вбивстві? 
- І мій тато теж. – додала Мелінда. 
- Не судіть їх суворо. - раптом потьмянів Джино. - Аня віщун і бачила що Джер стане зовсім іншою людиною. Вона поділилася цим баченням зі мною та Крісом, щоб знайти хоч якийсь вихід. Але ми були молодими і амбітними... - він чомусь ганебно опустив очі. - Аня зрозуміла, що допомогти ми не зможемо. Вона стільки разів шкодувала що розповіла нам, тому почала захищати нас із Крістофером від Джеремі. Він у свою чергу справді почав змінюватись. Того веселого та усміхненого хлопця більше не було. Була лише людина, яка хотіла помститися за зраду друзів. Ми сильно посварилися якось і вирішили що з Крістофером поїдемо. Я повернувся до міста вовків темного полум'я, де саме проходила ініціація альфи, яким став мій молодший брат. І моє життя закрутилося зовсім в іншому руслі, повністю допомагаючи братові, тому що я бета. 
Мені здалося, що Джино щось приховує. 
- А як Джеремі дізнався про вашу зраду? - запитав Еліас, мабуть він теж помітив що Джино недомовляє. 
- Без поняття. - він глянув прямо мені в очі. - Ти ж антимаг, правда? 
Відповідь на моє запитання він знав, тому мені лишилося тільки кивнути. 
- Джино, ми знаємо, що Джеремі освоїв зворотню силу. – переключив розмову на себе Еліас. - Ви не могли б про це розповісти? 
– Ні. - різко відрізав перевертень. 
- Але чому? - здивувалася Мелінда. 
- Давайте вип'ємо. - запропонував він піднімаючи келих. 
Ми переглянулись і неохоче підняли келихи і випили. Мабуть далі Джино не хотів продовжувати. Він спустошив келих і знову дивився на мене. 
- Маріє, ви незвичайна як і ваша мама, але будьте обережні у вас тече сила з якою важко впоратися. 
- Що це означає? 
- Всьому свій час. - він поклав келих і встав. – А зараз попрошу мене вибачити, мені треба на збори.