Глава19

Як не дивно, за два дні поїздки до темних вовків з нами нічого не сталося. Ми навіть благополучно дісталися. Як сказав Еліас, він поставив на нас закляття приховування, тому нас було важко відсьежити. Але я як завжди кілька разів його розсіювала, на що отримувала незадоволене бурчання майбутнього правителя республіки. Мелінда весь шлях допомагала мені контролювати свою силу. Але і тут звичайно пару разів флайкер зупинявся, добре що цього разу ми взяли майстра з ремонту. І через пів години знову вирушали. 
Приїхавши ввечері до міста вовків темного полум'я - Найт, ми одразу поселилися в одному з місцевих готелів. Оскільки зустріч призначалася завтра, вечір ми повністю присвятили відпочинку. 
Дивно було те, що браслет Рена почав тепліти коли ми під'їжджали. Але що це означає я не знала та й запитати не могла. Тому повечерявши я пішла в душ і взялася за сон. 
*** 
Еліас весь вечір провів обійнявшись з візаріумом. То дзвінок батьків, то підтвердження завтрашньої зустрічі. Навіть зараз хтось дзвонить. Він глянув на візаріум і вибилося ім'я Рендольф Верден. 
- Так, Рене. – втомлено відповів на дзвінок Еліас. 
- Якого біса ви робите біля Саландарських гір? - заревів Рен. 
- Приїхали до Найта, до Джина Прусса. - так само стомлено відповів Еліас, а потім примруживши запитав. - А ти звідки знаєш? 
- Пташка принесла. - фиркнув перевертень. Пояснювати, що на Маші його браслет Рен не хотів. Адже розпочнуться зайві питання. 
- Дуже смішно. - у відповідь фиркнув Еліас. - Я поставив закляття приховування. Тому видати нас не могли. Хіба тобі Пруси повідомили. 
- Можливо. - збрехав Рен. 
- Хм, але тоді б ти точно не питав, що ми тут робимо. - Почало доходити до Еліаса. - Що ти приховуєш Рен? 
- Будьте обережні. - проігнорував його перевертень. - Я завтра буду на пару годин у Найті, Маші не кажи. 
- Чудова відповідь. 
- Ел, якось поясню. 
Візаріум вимкнувся. 
Еліас роздратовано зняв з себе кофту і жбурнув убік. Його дратувало що останнім часом Рен котрий був йому другом багато приховував та навіть пояснити не в змозі. 
У двері постукали. 
- Так? - голосно крикнув Еліас і відчинив двері. 
- Я не вчасно? - за дверима стояла розгублена Мелінда в одній напівпрозорій сорочці, яку вона купила нещодавно в торговому центрі. 
Погляд Еліаса одразу ж ковзнув по ній. Але схаменувшись він лише сказав. 
- Заходь. 
Збентежена Мелінда зайшла і сіла на диван. 
- Я хотіла поговорити про те, хто найняв мене на стеження за Реном. 
- Лі, - хлопець сів біля неї. - Ми вже говорили про те, що це мої батьки чіпати тебе вони більше не стануть. 
- Так, я знаю, але ... - дівчина простягла йому записку. 
У записці була загроза, що якщо вона не стане знову доповідати, то вони зроблять так що вона благатиме про смерть. 
- Розберуся із цим. - він обійняв її за плечі. - Зі мною тобі нема про що переживати. 
Дівчина підняла очі повні надії та несподівано помітила як вони близько перебувають один до одного. Ще й ця напівтемрява навколо. 
- Дякую. - дівчина кокетливо поправила бретельку і знову подивилася на Еліаса. 
Його погляд ковзнув бретелькою і він знову спустив бретельку. Дівчина торкнулася його руки і облизала губи. Еліас розумів на що натякає дівчина і зізнатися він сам цього хотів. Після важкого та стресового дня це те, що потрібно щоб розслабитися. 
Недовго думаючи Мелінда потяглася за поцілунком. На що їй відповіли одразу. Еліас підняв дівчину на руки, вона обхопила його ногами і вони перемістилися на ліжко...
*** 
Встала вранці я у чудовому настрої. На сніданок спустилась перша. Хоча час уже тиснув. Тому не довго думаючи я заглянула в кімнату до Лі. Та дівчина не відкрила. Потім я постукала до Еліаса і через кілька хвилин мені відкрив хлопець у сонному вигляді. 
- Доброго ранку, соня. - усміхнулася я. - Ти в курсі, що ми запізнюємося? І де Лі? 
Я засипала його питаннями. Було видно що сонний майбутній правитель трохи не розумів що я сказала. 
- Добре, Машко. - лише хрипко відповів він мені позіхаючи. 
За його спиною щось пробурмотіла спляча Мелінда. 
Стоп. 
Я миттєво перейшла очима на ліжко. Мелінда? Що вона тут робить? Поки до мене доходило, що сталося, Еліас прокинувся.

- Це не що ти думаєш, Машо. 
- Ем, - я трохи відійшла від дверей. – Все нормально, Ілля. Я проти нічого не маю. 
Я миттю побігла вниз сходами. Сніданок принесли і я почала їсти салат, круасан і каву. За чверть години з'явилися дві сплячі красуні. Чомусь із нас усіх найбільше збентежена була я. Тому не допивши кави я попрямувала до своєї кімнати. Мелінда спробувала зі мною поговорити, але я проігнорувала її. Почуття були досить дивними. Я начебто не злилася і не ображалася, але в той же час було незатишно якось. 
Одягаючи сукню, яку ми з Лі купили в торговому центрі, я дивилася на себе з усіх боків. Бірюзовий колір сукні так пасував до моїх очей. Сукня була неземною і здається досить дорогою. Бо Еліас відраховував пристойну суму за неї. Ех, якби Рен побачив мене. Я подумки струснула себе. Він же сказав, що не побачимося. 
Я акуратно нанесла макіяж і взялася за зачіску. Саме в цей час зайшла Мелінда. Дівчина так само встигла привести себе до ладу. 
- Допомогти? - запитала вона усміхаючись, як тільки я її впустила. 
- Не заважало б. 
Вона заколола мені волосся у невисокій зачісці. Виглядало досить мило. 
- Дякую. - відповіла я не дивлячись навіть на неї. 
- Маш, те, що було вранці... 
- Лі, все нормально. - я її різко перебила і вперше за ранок глянула дівчині у вічі. - Я нічого не відчуваю більше до Еліаса. 
- Ти просто так швидко втекла. - дівчина опустила очі. 
- Я не чекала такого тому і втекла. 
- Я й сама не чекала. Я була налякана, а Еліас мене заспокоював ось воно і вийшло. 
- Налякана? 
Дівчина розповіла мені про погрозливу записку. 
- І навіщо це республіці? Є Еліас, який про все сам розповість. Може це ельфійка? Або ті маги? 
- Я теж подумала про тих магів, які напали на Рена, тільки їм потрібні відомості про Рена. 
*** 
Поки дівчата збиралися, Еліас вирішив зробити дзвінок батькам. Візаріум засвітився і майбутній правителт побачив батька. 
- Добрий ранок. - привітав той. 
- У вас насправді вже день. - похмуро відповів Еліас. – Розмова є. Поклич маму. 
Клариса, мати Еліаса прийшла одразу ж. Вона привіталася із сином і батьки дивилися в очікуванні розмови. Еліас почав не відразу ретельно підбираючи слова. 
- Дорогі батьки. Поясніть, будь ласка, чому до моїх слів так зневажливо ставляться? Не перебивайте! - наказав він і продовжив. - Мелінда Уорен, спадковий фенікс зараз допомагає мені та Марії у пошуках книги, то чому їй загрожують? І не треба говорити, що це не ви. У цю нісенітницю не повірю. 
- Любий, ми справді не знали. - почала мама Еліаса. 
- Клариса. - перебив її Домінік. - Це рішення я ухвалив. І це справді потрібно нашим союзникам.