Глава 18

Я миттю вийшла із зали і попрямувала до Лоретти, жінки, яка нас зустріла. Вона повинна дати мені книгу про антимага. 
Знайшла швидко. Вона стояла на вході і зустрічала новоприбулих. 
– Дайте мені архів антимагів. - захекавшись випалила. 
- Маріє, - вона натягнуто посміхнулася. - Ви цього не можете вимагати. 
- Ще як можу. Я ант... 
Мені різко хтось закрив рот рукою. Було пізно. По очах Лоретти було видно, що вона зрозуміла. 
– Якщо це стосується грошей. - пролунав голос ззаду Еліаса. Це він закрив мені рота. 
- Я вже вам казала, що гроші тут ні до чого. - з натягнутою усмішкою відповіла вона. 
- Тоді що? – випалила я. 
- У нас давній договір із антимагами не показувати книгу нікому навіть їм самим. 
– Книгу? Тобто ціла книга про антимага? - запитально дивилася на неї я. 
Люди, що проходять повз, дивилися на нас з цікавістю і все більше прислухаючись. 
- Давайте обговоримо це в іншому місці. – запропонувала вона. Звичної ввічливості тепер вона не випромінювала. 
Ми пройшли до колишньої кімнати. Жінка різко відкривши книгу на сторінці з моїм прізвищем провела рукою і біля мого імені тепер було написано - антимаг. 
- Стандартна процедура. - знизала вона плечима на наші погляди. 
Еліас же стомлено зітхнув. Було видно, що розкриття мого дару не особливо йому сподобалося. 
- Книга. - нагадала я і дивилася на жінку. 
- І як же так бути схожою і в матір, і в батька? - вона сіла на стілець і почала міркувати. - Начебто й тиха, розважлива дівчина, як мати. Але в той же час ні перед чим не зупинишся як батько. 
- Лоретто, - підійшла до неї Лі. – Давайте блище до справи  

- Добре. - вона хитро примружилася. Милої жінки, якою здалася при першій зустрічі вже не було. - Інформація за інформацію. 
- Яка інформація вам потрібна? - запитав Еліас. 
- Здивуйте. - вона струсила пасмо волосся і чекала в передчутті. 
Ми втрьох переглянулись. 
- Ми були в обителі Безмежності. Можете зчитати мої спогади. - першою схаменулась Лі. 
- Цікаво. - вона закусила губу. - Але про неї нам розповів твій батько. 
- А він теж зміг забрати магію? - Мелінда так само хитро примружилася і закусила губу. Вона підійшла до Лоретти і відчинила сумку. 
Жінка недовірливо подивилася на неї потім у сумку і торкнулася кулі. Погляд її зовсім змінився. Він був схвильованим і підозрілим одночасно. 
- Ви уявляєте, яку силу вам дозволили забрати? - Жінка дивилася тільки на Лі. 
- Повірте. – Мелінда різко закрила сумку. - Нещодавно саме вийшло використати. 
Я згадала про великих комах і мене різко пересмикнуло. Адже Лі тоді схоже використала саме цю чисту магію з обителі і цим посилила свою особисту силу. 
- Прийнято. – швидко відповіла жінка. 
Довго чекати не довелося. 
Через п'ять хвилин перед нами на столі лежала книга в сірій палітурці. Але вона була крихітною порівняно з архівом про фенікси. 
- Спочатку спогади. – різко перегородила нам дорогу до книги жінка. - За мною. - вона взяла Лі за лікоть і кудись потягла. 
- Лі?! – швидко підбігли ми з Еліасом. 
- Не хвилюйтеся. - вона натягнуто посміхнулася і вийшла. 
Повернулася Мелінда втомлена і сіла біля нас уже з книжкою. Без зайвих питань ми відкрили книгу і взялися за читання. 
На початку розповідалося хто такі антимаги. Найменш поширена сила у світі магії. Але найнебезпечніша. Антимагів не любили за їхню невразливість. Тому жили вони в основному у віддалених містечках. Точна кількість антимагів на сьогоднішній день не відома. 
Далі був маленький розділ про міфи антимагів. Як писалося антимаги мають зворотню силу. І так само писалося, що це не доведено. Але антимаг у якийсь період може направити свою силу у зворотньому напрямку. Тобто не розсіювати, а ввібрати магію. Але віддати він має більше, ніж забирає. 
- Щось мені підказує що це не міф. - хмикнула Мелінда. 
Я перевернула наступну сторінку. І побачила архів антимагів. Їх справді було мало. І всі мали дату смерті, крім одного. 
«Джеремі Арчер – антимаг вищого порядку. 
Дата смерті: !? 
Неофіційна версія: Освоїв магію зворотньої сили та поплатився життям. 
Діти: - 
Дружина: не офіційна версія: Анна Сибіла Оргонська» 
- Не сходиться. - втомлено потерла я скроні. - Там пропав безвісти, а там помер.

- Дізнатися ми можемо лише від однієї людини. - Еліас задумливо промовив і тицьнув пальцем в інший архів. 
Ми з Лі простежили за його жестом. Він показував на перевертня темного полум'я – Джино Пруса. 
- І як ми потрапимо до нього? - запитала Мелінда. . 
- Лі, я без п'яти хвилин правитель республіки. - поважно відкинувся на спинку стільця Еліас. 
– Тоді чого ми тут сидимо? - запитала я готова вже підкорювати перевертнів темного полум'я. 
- Мені потрібен візаріум і півгодини. - підморгнув нам Еліас і вийшов. 
Мелінда цим часом покликала Лоретту та попросила її принести архів ельфів. Як тільки я запитала, навіщо їй це, дівчина з інтригою посміхнулася і відповіла: 
- Дещо перевірити. 
Як тільки принесли архів Мелінда одразу гортала до тієї принцеси ельфійки. Вона уважно читала. А я ж звернула увагу на вік. 
- Їй сімдесят п’ять років? - я крикнула голосніше звичайного. 
- Це світ магії, дитинко. – засміялося Мелінда. - Тим більше, ельфи живучий народ. Та й час у нас трохи не так тече як у вас. 
- Не зрозуміла? - я здивовано дивилась на Лі. 
- Просто в нас інакше йде відлік і з підживленням магії ми не так старіємо. 
- Це у вас усіх так? - уточнила я. 
- Як тобі сказати. - задумливо простягла вона. - Майже. Ми маги черпаємо сили з магії, вона нас і захищає та дає життя. А фенікси в цьому плані можуть переплюнути всіх. 
- А чому в книзі феніксів ні в кого не вказано дату смерті? - згадала я. 
- Тому що ми будь-якої миті можемо відродитися. Навіть якщо фенікс усвідомлено вмирає, він може в будь-якому випадку відродитися. 
- Тоді твій тато живий? – я з усмішкою уточнила. 
- Ні, Машо, я не відчуваю його сили. - вона похитала головою і перегортала сторінки. - Навіть якщо і є шанс, то навряд чи він відродиться без сил. 
Більше питати не стала. Дівчина і так похилилася. Вона перегортала сторінки, поки не побачила прізвище Фанаріель. Знайшовши ім'я принцеси Анерель, ми з Лі уткнулися в читання. 
Всі її подвиги за сімдесят п’ять років... бла бла бла... Зупинилися ми на сімейному становищі. За час, який їй було надано чоловіків, у ельфійки було кілька. Переважали звісно ельфи, але крім них були ще й маг і перевертень. Зараз її чоловіком є ​​молодий ельф. Хоча згадавши збентеження і усмішку до Рена, не впевнена, що вона і цьому ельфу вірна. 
- Ельфійки як бачиш одним не обмежуються. - зневажливо пирхнула Лі. 
Вона перевернула сторінку і ми побачили можливих наречених. «Крістофер Уорен». 
– Так я й думала. - Лі посміхнулася. - Мама розповідала, що до неї у тата була наречена. Хоч і шлюб цей мав бути за розрахунком. Але тато кинув ельфійку, плювавши на розрахунок після того, як зрозумів що мама його доля. А у нашому світі до своєї долі всі прислухаються. 
- А як можна зрозуміти, що це твоя доля? - дивилася я на дівчину. 
- Як дізнаюся, скажу. - вона підморгнула мені. 
У цей момент зайшов Еліас.