Глава 23

Темне заклятя з книги засіло у голові Аріани. Дівчина не дурна, та розуміла, що такі заклятя безслідно не проходять. Та чи варто їй так ризикувати заради Еліаса? Вона його м’яко кажучи ненавиділа, ще з того часу коли вони вчились у академії. 

«Хай помирає, а Рену скажу, що не встигла» - промайнула думка у Аріани та вона почала вести монолог. - «А хто тоді борг його заплатить?».

Ухилившись від чергового республіканця Аріана дісталась намета в якому були правителі республіки. 

Знімати плащ вона не поспішала. Уважно обдивившись побачила Кларису, яка склонилась над Еліасом та голосно плакала, а поруч біля неї був Домінік повністю у відключці, військовий та чоловік з орденами у темно-зеленій формі якраз піднімали його за руки.

Останній напевно тут головнокомандувач, - відмітила собі Аріана розглядуючи Джона Рімана.

План в голові вона склала одразу. 

Знявши плащ почала обережно складати у сумку. 

- А ну стій! - наказав військовий у нашпигованій орденами формі, наставивши на неї меч та цим самим впустив руку Домініка. Тіло правителя нахилилось на одну сторону. 

- Стою, - Аріана закрила свою сумку та підняла очі до нього. 

Клариса навіть оком не змигнула, вона продовжувала плакати над сином. 

- Хто ти така? - військовий почав повільно підходити піднімаючи меч до її горлянки. 

- Я до Клариси, Марія та Рендольф послали. 

Як тільки вона сказала ці слова, мати Еліаса зірвалась з місця та з такою швидкістю опинилась біля Джона Рімана, що той навіть оговтатись не встиг. 

-  Джоне, - холодним тоном промовила вона. Навіть натяку не було на те що, ще хвилину тому вона лила гіркі сльози. Клариса ніжно поклала руку йому на передпліччя. - Дозволь їй говорити і ми разом звільнимось з його влади, - Клариса кивнула на Домініка. 

Джон глянув їй у очі, здався та опустив меч. Він став збоку та склав руки. Йому як і їй огидно було бути під владою цього демона. 

- Головнокомандувачу? Пані Кларисо? - військовий, який тримав Домініка обережно почав розмову.

Клариса повільно обертаючись глянула на зляканого чоловіка. 

- Ти котик, - махнула рукою Аріана, знешкодивши військового. 

Той різко встав на четвереньки та почав мявкати. Тіло Домініка вимушено впало на землю. 

- Ви ж його не хотіли …? - Аріана насторожено показала великим пальцем навколо шиї.

Відповіді не було, Клариса знову опустилась на коліна до сина. 

- Ти знаєш що робити, - чи було це питання, Аріана так і не зрозуміла. 

- Провідник потрібен, який переведе душу, - почала пояснювати дівчина. - І той в кого заберемо життя. 

Вони обидві перевели очі на Домініка та без уточнень знали чиє життя забирати.

- Провідник має бути на межі смерті, і в підсумку помре, - Аріана протягнула невеличкий клинок Кларисі, але не поспішала віддавати. - Ви впевнені? 

- Роби своє діло, - холодно промовляючи Клариса висмикнула клинок з рук дівчини та встромила собі у черевну порожнину. - Ай, - сціпила зуби жінка. 

- Кларисо, - Джон не втримав та підбіг до неї. 

- Тобі краще вийти, - промовила жінка та глянула на Аріану. 

Дівчина без пояснень зрозуміла, що потрібно ментально наказати Джону вийти. Це вона і зробила. 

Відступати було пізно.

Аріана підсунула тіло Домініка та провівши долонею над трьома помітила всіх Трандастів відповідними знаками. 

- Повторюйте за мною! - наказала дівчина. 

Під звуки вибухів заклинання набувало все більшої потужності. Темна магія з під глибин землі вирвалась та наповнила спочатку Аріану, а потім Кларису.

Чорний, наче смола, густий дим охопив рану Клариси. Вени жінки змінили колір та наповнились темною магією.

Бабах! 

Вибух пролунав та зніс з землі Аріану. 

- Продовжуй! - наказав холодний та ніби могильний голос Клариси. 

Аріана навіть не піднялась, вона продовжила говорити заклинання сидячи на землі. Останнє слово повторила Клариса та закривши очі намертво лягла на землю.

Темна магія охопила Еліаса піднявши догори, а тіла Клариси та Домініка прийнявши в жертву враз перетворились на попіл, лиш одяг залишився на землі. 

Ритуал проведено. 

Еліас повільно опустився на землю.

Ще хвилину Аріана вагалась чи підходити до менталіста, але поборовши страх все ж нащупала пульс та видихнула.

- Живий, - тихо прошепотіла вона, а потім очі опустились на дві купки пилу. Але якою ціною?! - Ей ти, м’яв м‘яв, забирай свого нового правителя. І стань людиною. 

Військовий швидко оговтавшись став на ноги та підійшов до Еліаса.

Аріана накинула плащ та не поспішала покидати намету. Вона спостерігала як військовий приводив до тями новоспеченого правителя.

Еліас різко відкрив очі та перевів погляд саме на те місце де стояла Аріана.