Глава 21

- Рене, - посмішка розтягнулась по всьому обличчю. 

Не віривши своїм очам я підбігла до свого перевертня та обняла. Сильні руки Рендольфа стиснули мене в міцних обіймах. 

- Привіт кохана, - прошепотів він занурюючись носом в моє волося.

Піднявши очі не змогла втрималась. Ніжно погладила свого рятувальника по не надто голеній щоці, піднялась навшпиньки, щоб дотягнутись до таких бажаних вуст та повільно закрила очі. 

З відповідю Рендольф не забарився. Його руки обіймали мою талію, а гарячі губи притискались до мене все сильніше та сильніше, мені довелось вигнути спину та потягнути за собою перевертня. 

Але нашому поцілунку не судилось мати продовження. 

Дах будинку зі швидкістю вітра зник і на нас падали маленькі сніжинки. 

- Що за…? - тримаючи мене в міцних обіймах Рендольф глянув догори.

Стіни будиночка зірвались з місця та відлетіли, навіть не полишивши за собою сліду. Лиш промокла підлога на якій ми стояли залишились. 

На нас вирячились десятки військових, яких я ще кілька годин тому підсилила. 

- Яка мила картина, - протягнув один з них. - Шкода, що щасливого кінця не судилось.

- Даю вам змогу здатись, - Рендольф закрив мене своїм тілом.

Військові хором засміялись. 

- Кохана, - почав Рен, але знаючи що він хоче сказати перебила його. 

- Я допоможу, - прошепотіла та встала спиною до Рена. 

- Сперечатись з тобою марно, - важко зітхнув перевертень.

Маги оточили нас та взявшись за руки почали читати заклинання. 

Магія від військових вихором злетіла догори різко направилась в нашу сторону. 

- Це по моїй частині, - погладила Рена по руці. - Не втручайся. 

Піднявши голову догори я очікувала магію яка заполонить моє тіло. 

Момент. 

Магія хвилею летіла прямо на Рена, тому я штовхнула його, думала він упаде, але перевертень зробив лиш один крок. 

Цього було достатньо. 

Світло сріблясті вогники охопили мене та підняли до гори. 

- Машо, - схвильовано вигукнув Рен. 

- Не втручайся! - нагадала йому. 

Закривши очі уявила, як ці вогники розсіюються тільки но торкнувшись мене, а коли вже розплющила очі, то повільно опускалась на землю. 

Одна нога обережно торкнулась вологої підлоги, а за нею й інша. 

- Ти неймовірна, - захоплюючий погляд Рена змусив мене зашарітись. 

І почалось…

Маги гуртом накинулись на нас, хтось з мечем, а хтось з магією. 

Рендольф схопив голими руками меч одного з них та підняв меч разом з власником. 

Бах. 

Гучно впав маг, а в руках Рена красувався меч. Рана на руці швидко зажила та Рен приготувався до інших нападників. 

На мене ж полетіла вогняна куля, яка швидко розвіялась перед тим як торкнутись мого тіла. 

Військові республіканці зрозуміли, що з магією вони безсильні. 

Один з них кинув кинджал прямісінько мені в шию, але Рен зловив за сантиметр до моєї шкіри. Кинджал зі швидкістю світла повернувся власнику у ту ж ділянку куди він мені жбурнув. 

Рендольф однією рукою відбивався від магів по колу одного з них відправив на підлогу, в той момент військовий схопив мене за ногу та потягнув до себе. 

Я впала на землю, він охопив мене ногами та почав душити. 

А це ти дарма, - промовила в себе в голові. 

Розвернувшись Рен оттереів від злості та кинувся на того хто душив мене, але було пізно. 

Республіканець повільно закотив очі і його тіло випустило мене з міцної хватки.

Рендольф посміхнувся падав руку, щоб я підвелась.

- Будеш знати, як душити Оргонську, - потираючи руки, задоволено хмикнула. 

- Машо, - Рен різко взяв за плечі та повернув на сто вісімдесят градусів. 

Я не зрозуміла такої раптової переміни настрою. 
Сорочка Рендольфа з правої сторони почала змінювати колір на червоний. Краплина, ще одна  дуже швидко сорочка була закривавлена.

Він виставив своє тіло, щоб урятувати мене. 

- Рене… 

Меч виглядав зі спини Рендольфа, але перевертень стояв непохитно, лиш руки на моїх плечах зжимались сильніше від болю. 

- Витягни його, - прошепотів він.

Без вагань я витягнула меч, закривавлена рана в той же час затягнулась. 

Рен вихопив з моїх рук зброю та зі всією силою встромив у нападника. 

- Падло, - процідив крізь зуби Рендольф дивлячись як очі військового застигли у страху, а потім спрямував погляд до тих хто лишився. - Хто наступний? 

В руках Рендольфа красувався закривавлений меч, а очі палали від люті.