Глава 15

Довгі сперечання перевертнів нажаль ні до чого не привели.

- Потрібно йти шукати інших, - кричав Савелій.

- Ні! - перебив його перевертень з рудим волоссям та густою бородою. - Нам треба забиратись звідси. 

- Без верховних буде важко створити новий портал, - втрутилась в цей раз Герда. - Тому варіант Савелія логічний.

- Звісно, будеш за цього вовка, ти спиш з ним, - фиркнув їй хтось у відповідь.

- Слухай сюди, - підійшов до нього Савелій і взяв за комір.

- Досить! - Герда розборонила їх. - Ми йдемо шукати верховних, а ви хочете помирайте тут.

Герда потягнула Савелія в ліс. 

Більшість пішли за ними та я не виключення.

Йдучи засніженим лісом милувалась красою, навіть забувшись в якій халепі я опинилась.

- Тобі так не здається? - Латіель повернула мене в реальність.

- Що?

- Я кажу Мелінда змінилась, ти зовсім мене не чула? - Латіель образливо нахмурилась. - І аура її змінилась.

Що змінилось в Мелінді, я знала, але говорити про це Латі не повинна. Це ж не мій секрет.

- Ви не проти? - до нас підійшла жінка, яку ще десять років тому я називала мамою.  

Я розуміла, що розмови не уникнути, але надіялась що вона буде не так швидко. 

- Як ти? - запитала мене Анна, як тільки Латіель відійшла.

- Пройшло десять років, мам, - повернулась  до неї та зупинилась. Людям, що йшли позаду довелось обійти нас. - І ти питаєш «Як я?».

- Доню, - Анна хотіла погладити моє волосся.

- Справді цікаво? - забрала її руку. - Я плакала ночами, думаючи що ти померла, ти уявляєш як це втрати маму у ранньому віці? А коли взнала що ти покинула мене то безнадійно шукала, а тепер знаєш, мамо, - останнє слово розтягнула. - А тепер не хочу тебе бачити.

- Доню, я не могла інакше. - почала виправдовуватись вона. - Я бачила мільйони версій подій, але саме ця версія залишила більшість життів і головне твоє життя.

- То вертайся в Ільдарію, ще когось збережеш.

Можливо сказано було жорстоко, але мене не хвилювали її почуття. Демонстративно  покрокувала вперед по снігу, щоб не бачити реакцію Анни.

Блище до вечора напруга збільшилась. Ми знайшли ельфів, а саме Анерель та верховного ельфа, а ввечері розбивши табір до нас приєднався ще і Фінголфін та ще одного верховного.

Сидячи навколо великого вогнища ніхто не порушував тишу. Савелій обнімав стомлену Герда, та тихо цілував її у чоло.

Латіель дивилась на Анерель не кліпаючи. Почуття напівельфійки мені зараз найближче зрозумілі. Нажаль Анерель робила вигляд, що не помічає свою доньку.

- Якщо ми перепочили, то пропоную не зупинятись на ніч. - запропонував верховний ельф.

- Деяким потрібен сон, - Савелій натякнув на свою партнерку.

- Я справлюсь, - буркнула Герда.

- Розіб’ємось на пари, - промовив задумливий Фінголфін, який палицею колупав вогнище. - І зустрінемось на світанку.

З цією ідеєю всі погодились. 

Звісно я наполягла, що буду йти з Меліндою, до нас на превеликий жаль приєдналась ще і Анна.

Синьо-білий сніг хрустів під ногами з кожним кроком здавалось все гучніше. Ми втрьох йшли в повній тиші. Мої думки були зайняті Меліндою, яка йшла попереду. Як їй сказати що вона може втратити дитину і чи казати взагалі?

- Все добре? - Анна прошепотіла, так щоб Лі не чула. 

- Не знаю, - помотала головою, роздумуючи чи ділитись з мамою переживаннями. - Скажи мені, чи є шанс змінити ведіння?

- Бачила щось погане?

Я махнула головою. 

- Зазвичай ведіння це лиш одна із версій подій і щоб змінити цю версію потрібно знати деталі. 

- Ти не зовсім мені допомогла, - нахмурила брови.

- Якщо простіше то так ми можемо змінити майбутнє, але це складно. 

- Тоді я все ж таки їй розкажу, - з натхненням побігла до Мелінди. 

- Стій, - Лі зупинила мене рукою. 

- Я хочу де що розповісти, - не звернула увагу на її тривожний стан. 

- Ти чуєш? - запитала вона і сама собі відповіла. - За нами хтось стежить. 

Я прислухалась, але чула лиш хруст снігу. Анна стояла, ми з Лі також. Тоді чий це хруст?

- Готуйтесь, - Мелінда тихо прошепотіла. 

Ще один хруст позаду і Лі діставши ножа з чобота накинулась на того хто порушував тишу. 

- Ти чого? - Еліас підняв руки догори. - Білий прапор. 

- А чого ти підкрадаєшся? - Мелінда опустила ніж. 

- Тому що ніч і я не бачив що це ви, тому і вирішив прослідкувати. 

- Погане рішення, - буркнула Мелінда. - Ще когось знайшов?

- Трандасти та верховний маг.

- Бери їх та йдемо до нашого табору.