Випробування для Марії 3. Головне вижити

Глава 12

- І що ви планували робити далі? - Еліас дивився то на мене то на Мелінду.

- Її питай, - Лі кивнула на мене. - Це все її план.

- Далі я не продумала, - стидливо опустила очі.

- Я наприклад хочу піти до батька, - Атена встала з ліжка.

- Сядь, - наказав Еліас.

Дівчина в той же час послухалась.

- Отже будемо грати до кінця, - менталіст сів на крісло, щоб всіх нас бачити. - Атена, тобто ти Маша в тілі Атени, висунула умови.

- Але я не продумала, що саме хочу, - я кусала губи.

- Я зрозуміла, Еліасе, - Атена відповіла менталісту. - Я б виставила логічні умови: республіканську недоторканість і щоб повернули батьку пост мера.

- Ти запам’ятала, Машо? - Еліас звернувся до мене.

- Чому я? - його план мені був не зрозумілий

- Для того щоб вийти звідси ти маєш бути Атеною, - пояснив він.

- Я не хочу знову ставати нею! - Атена швидко заперечила.

- В тебе немає вибору, - грізно промовив Еліас. - Поки будеш в тілі Маші, тобі нічого не загрожує. І з цим Домінік не проникне в твою підсвідомість, - Еліас протягнув Атені камінь, схожий на той що давав Мелінді.

- А мені будь ласка додому, - Мелінда влізла в настанови Еліаса.

- Всіх феніксів які лишились на території республіки примусово мобілізують, - менталіст дивився на Лі.

- Яка різниця, що за вас, що за них воювати, - Мелінда закотила очі.

- Лі, ти серйозно? - нахмурила брови в подиві дивлячись на неї.

- А що ти хотіла? Я не та Мелінда, яку ви знали, я казала вже це,- Лі знову закотила очі.

- Я зрозумів, ти можеш бути вільною, - Еліас встав і підійшов до неї. - Але пообіцяй залягти на дно.

- Еліасе, але вона нам потрібна, - моєму обуренню не було межі.

- Проти її волі ми не зможемо співпрацювати.

- Правильно, - Лі встала і направилась до виходу. Вона без прощання вийшла.

- Ти навіть не намагався її зупинити! - я перейшла на крик.

- Вона нам не потрібна. А з її провалом в пам’яті все тільки зіпсує, - Еліас пояснив.

- Але це ж Мелінда … - не могла повірити що це все. Що вона більше не повернеться.

- Отже план наступний… - Еліас знову нагадав тему розмови. - Але спочатку міняйтесь тілами.

Ні Атена, ні я не хотіли цього, але підкорились. Я торкнулась до неї і її сила знову влилась в мене. Взяла не багато, як сказав мені Еліас, лиш для декількох годин ілюзії. В Атени трохи запаморочилася голова та в цей раз вона була в свідомості.

Говорив Еліас довго і монотоно. Кожну деталь ми втрьох обговорювали декілька разів. Атена повинна була лишитись в моєму тілі і бути в республіці. А я ж в тілі Атени висунути умови і направитись в незрозуміле місце. Еліас так і не пояснив навіщо мені туди, але сказав, що в тому місці буде верховний суд і мені обов’язково треба там бути.

В двері постукали. Ми замовкли.

- Увійдіть, - Еліас схаменувся першим.

Ми втрьо притихли та чекали хто ж увійде.

- Ще раз вітаю, - промовив Домінік, а за ним ще один чоловік. - Це мій заступник, він допоможе з умовами.

Я все зробила як наказав Еліас і мене швидко відпустили. В моїй голові крутилась одна думка, коли Домінік дізнається про наші перевтілення, а це станеться швидко, що він зробить з Атеною?

Попереду мене чекала довга дорога до верховного суду. Декілька днів їхала у флайкері і лиш раза три зупинялась перекусити та в туалет. Знову запускати флайкер мене навчив Еліас і це виявилось набагато легше чим уявляла.

Флайкер зупинився.

- Ваші документи? - доїхавши до кордону запитав мене охоронець.

- Ееее… - протягнула, розуміючи, що в цьому світі в мене немає документів.

- Вийдіть з флайкеру, - наказним тоном промовив грізний чоловік.

Повільно, нехотя вийшла. Ззаду була купа флайкерів в очікуванні, а біля мене вже вишукувались чотири охоронця.

- Повне ім’я, леді? - охоронець підійшов занадто близько.

- Я….

- Абігель, ти приїхала, - розсуваючи охоронців звернувся до мене незнайомець. - Як я радий тебе бачити.

Він обняв мене і прошепотів:

- Хочеш жити то підігруй.

- І я рада… - не стала сперечатись та протягнула слова в посмішці.

- Вона зі мною хлопці, - махнув рукою незнайомець.