Республіка Антантіл.
Еліас стояв біля вікна у своїй кімнаті і бачив наближення флайкера.
Атена. - подумав він.
Флайкер зупинився біля головного входу.
- Дивно. - Еліас нахмурився і прошепотів. - Чому не зі службового?
Адже Атена була без титулу у республіці і зупинятись біля головного входу не мала права. І вона це добре знала.
З флайкеру вийшла Атена. За нею…
- Мелінда? - нахмурився Еліас.
Двері флайкеру не зачинялись. І Мелінда витягнула тіло.
- Маша?
На цей раз Еліас зірвався і побіг.
***
Сказати, що я знаю, що роблю це не сказати нічого. Адже коли ми під’їхали до головного входу мій план не здавався геніальним.
Я дивилась у вікно і все більш дивувалась. Дім де жили Трандасти зовні виглядав як палац. Він був світлим і велчним. Давненько ж я тут не була.
Першою з флайкера вийшла я в тілі Атени. За мною Мелінда та справжня не притомна Атена у моєму тілі. Вмовити Атену на наш план звісно в нас не вийшло, тому вона була у відключці.
- Якого хріна, Атено? - кричав Еліас вийшовши з палацу в одному халаті.
- І тобі привіт. - я зупинилась.
- Привіт? Та ти здуріла я бачу. - Еліас підійшов в притул. - Швидко в дім.
Менталіст дуже грубо притиснув мене за талію і повів в дім. Мелінда з тілом Атени пішла за нами.
- Легше. - буркнула я забираючи його руку.
Ми опинились в головному холі. Я була вже тут. Ось сходи які вели нагору. Тепер всі картини були на місці. І на них вже був Еліас.
Еліас забрав Атену в моєму тілі та почав шукати пульс.
- Що з нею? - запитав він.
- Все добре. - відповіда я. - Де Домінік?
- З яких пір так не формально? - Еліаса аж перекосило.
Я навіть і забула подумати про те як говорити на Домініка в тілі Атени. Адже зараз я проявила не повагу до правителя.
Сходами вже спускався Домінік та Клариса. Одягнуті вони були зовсім не як правителі. В домашньому одягу та з пом’ятим виглядом.
- Добрий ранок. - привіталась я.
- Добрий. - в унісон привітались правителі. Їх погляд був прикутий тільки до Маши. Тобто до Атени в моєму тілі.
- Швидко, надайте їй допомогу. - скомандував Домінік.
Це ж треба така опіка мною.
- Ні. - стала я в них на дорозі. - Без мене ви її не розбудите.
Я звісно блефувала, але схоже на них подіяло.
- Що ти твориш? - Еліас процідив крізь зуби.
А я ж розуміла, що заберуть Атену це те саме, що заберуть силу ілюзії. Адже як я розумію силу я забираю не назавжди.
- Які твої умови? - запитала Клариса.
- Кімната, душ і їжа. - почала я. - А потім пояснення навіщо вона вам. - я кивнула на себе.
- Ти багато собі дозволяєш. - брови у Домініка піднялись здавалось вище лоба. - Ти повинна без питань виконувати обов’язки.
- Часи змінились. - я пожала плечима.
Всі троє Трандастів переглянулися.
- Виділити їм кімнати. - почав командувати Еліас.
- Одну на трьох. - швидко додала я.
- Одну на трьох. - Еліас зітхнув.
В його погляді знову читалось «Що ти твориш, Атено?». Але я не Атена, тому мені було все одно.
Нас поселили як і обіцяли в кімнаті де три ліжка.
- Фух. Це було напружено. - зітхнула я сівши на одне з ліжок.
- Вони підслуховують. - Мелінда прошепотіла.
Я відчула нитки магії які почали розсіюватись завдяки мені.
- Тепер ні. - посміхнулась я.
- Ти і антимаг і в одночас можеш використовувати магію. То хто ти? - Мелінда прижмурилась.
Я зовсім забула що це вже не та Мелінда і розповідати їй треба з обережністю. Адже я пам’ятаю як вона відреагувала на моє прізвище.
- Це доволі тяжке питання.
Знову проходити через її напади на мене не хотілось.
- В нас є час. - Мелінда настояла.
- Знаєш, детонатори і вибухівки це дуже земні речі. - почала я змінювати тему. - Тобто зі світу без магії. Я думаю раз у них є це, то і пристрої які підслохувують є. І працюють вони без магії.
Мелінда підозріло глянула на мене. А я ж, щоб не продовжувати направилась у душ. Тепла вода змивала з мого білявого волося все що тільки можна було.
- Що? - я подивилась на мокре волосся. Я знову білявка. Ілюзія зникла. Чорт.
Я швидко обгорнулась рушником і хотіла вийти, але почула що хтось увійшов.
- Ну привіт. - Еліас гучно закрив двері в кімнату.