Глава 9

Ми мовчки втрьох їхали у флайкері. Моє серце не переставало шалено колотитись і помітно пітніли руки. 

- З тобою все добре? - запитав чоловік навпроти і почав перевдягатись прямо перед нами. 

На мій подив одяг був жіночим і замаленьким, але через секунду я зрозуміла, що ілюзіоніст це жінка. Вона повністю змінилась. Густе темне волося і виразні вилиці тепер красувались переді мною, а її зелені очі чекали відповіді. 

- Так. - я намагалась не показувати подиву. - А куди ми їдемо? 

- Я ж вам казала, що після встановлення вибухівки та детонатора їдемо в Республіку. - дівчина дивилась у вікно, а потім різко перевела погляд. - А чому ви не змінюєтесь?

Мелінда сиділа поруч і до цього моменту мовчала і навіть не шевелилась. 

- Ми вирішили що блище до республіки змінимось. 

Дівчина навпроти кивнула. 

Ми з Лі непомітно зітхнули. Але коли Мелінда підняла очі на мене її погляд був сповнений жахом. 

- Коли ти став блондином? - дівчина навпроти незрозуміло витріщилась на мене. 

Здається я дар мови втратила. Я дивилась на дівчину в не доброму передчутті. 

Наступні секунди були ніби в повільній зйомці. 

Дівчина замахнулась на мене битою яку дістала просто з повітря. Але Мелінда її перехопила та відкинула биту у вікно. Дівчина кинулась на Лі та дала добрячий удар в носа. В Мелінди потекла кров. Лі швидко витерла рукавом та стукнула дівчину в живіт. Нападниця відскочила трохи. Коли Лі переводила подих дівчина накинулась та почала душити Мелінду.

- Ма… ма… ма… - почала хрипіти Лі. 

- Мама тобі не допоможе, стерво. - нападниця процідила крізь зуби. 

Флайкер зупинився та впав до землі. Мене привело до тями це. 

- Маш… - прохрипіла Лі і її очі закрились. 

Я накинулась на дівчину ззаду і буквально через пару секунд вона відключилась. Ми разом впали на сидіння. Я скинула дівчину та приповзла до Мелінди. Я почала шукати пульс. На шиї я не відчувала нічого. 

- Лі… - я з не приємним почуттям в середині дивилась на неї. 

Я підняла її руку і на зап’ясті відчула ледь помітні імпульси. 

- Лі… - в цей раз посмішка з’явилась на моєму обличчю. 

Я струснула її за плечі, але вона так і залишалась не притомною. 

Тоді я побачила, що з сумки яка була в нападниці видніється фляга. Я швидко зробила ковток і потік води вилився з мого рота прямісінько на Мелінду. 

В роті дивно защипало. Я глянула на флягу. Алкоголь? Саме він, але яка різниця. 

Я знову повторила процедуру. 

- Кхе… кхе… - Мелінда прокашлялась. 

- Слава Богу. - я обняла дівчину. 

Вона намагалась щось сказати, але вийшли лиш хрипи. 

- Тобі напевно зараз краще не говорити. 

Мелінда витерла лице рукою і принюхалася. Потім облизала руку і зиркнула на мене. 

- Я б цього не робила. - згадуючи що рідина на її лиці була у мене в роті. - І так це алкоголь. 

Наступні кілька хвилин ми провели в повному нерозумінні, що робити далі. Вертатись в Саландарські гори найкращий варіант, але що робити без Родеріка? А чи живий він? Хоча я його не бачила коли ми йшли. І Тіма не бачила. Тільки двох пам’ятаю перевертнів. Якщо був вибух то вони вже певно мертві. І я нічого не зробила щоб їх спасти. Тому перечекати коли це скінчиться був не мій варіант. Потрібно діяти. 

Візаріум, який був у сумці дівчини засвітився. Ми з Лі аж здригнулись. 

Я обережно дістала його і побачила на червоному фоні імя «Домінік Трандаст». Моя злість закипіла. 

Я глянула на Лі. Дівчина негативно замахала головою, вона зрозуміла що я хотіла взяти слухавку. Але звісно слухати я її не стала. 

Представивши себе тією дівчиною що лежала не притомна на сидінні флайкера, я змінилась. Моє волося стало темним, а шкіра дуже гладенькою. Треба буде дізнатись що за лосьйони у них. 

Мелінду я обернула на одного з чоловіків. Їй залишалось лиш скоритись долі, тому вона сіла в очікувані. 

- Прийняти виклик. - сказала я не своїм голосом. 

- Чому так довго, Атено? - роздратовано промовив Домінік. 

Так ось як її звати. 

- Невеличка затримка. - відповіла я. 

- Затримок немає бути. - він був ще більш роздратованим. - Ви зробили те що мали? 

- Якщо ви про детонатор то так. Все знищено. 

- А дівчина? Вона там була? 

Про яку дівчину говориться я зрозуміла одразу. Але як вони знали що я буду там? Невже у чорних перевертнів є шпигун? 

- Її не було. - швидко відповіла я. 

- Вона мені потрібна живою. 

- Нам її знайти? - ляпнула я, ніби мова йшла не про мене. 

- На мене працюють ідіоти. - Домінік закотив очі. - Ви її не зможете знайти. Вот якби була Мелінда Уорен за нас то вона б змогла її привезти в республіку.