Глава 7

Мені підготували номер в готелі з пінною ванною і великим ліжком. Родерік провірив кімнату та вийшов зачинивши за собою двері. 

- А говорили не скривдять. Навіщо двері закривати ? - хмикнула я. 

Йти в ванну мені не хотілось. 

Я сіла на край ліжка. Тікати я все одно не змогла б. Вікна, двері зачинені. В моїх думках був той хлопець. Рендольф здається. Щось приємне було в середині коли побачила його. 

Я сиділа, потім лежала, потім ходила по кімнаті. І десь через дві години почула як вставляють ключ в двері. 

- Машо, це Аріана. - Родерік пропустив дівчину з фіолетовим волоссям. - Її прислав Ілья. 

- Хто? - Аріана нахмурила брови. 

- Це інше ім‘я Еліаса. - пояснив Родерік. 

Аріана кивнула. 

Вона підійшла до мене. Її волося таке блискуче. Я розуміла що воно фарбоване, але ж яке гарне. 

- Воно не фарбоване. - зненацька відповіла вона. 

- А звідки ти знаєш що я подумала? - я насторожилися. 

- Це перше, що питають у мене коли бачать. Та і твій погляд був прикутий тільки до волосся. - Аріана сіла поруч. 

- Я можу вас лишити? - Родерік запитав у мене. 

- Напевно. - я знову дивилась на її волосся. Як таке може бути? В природі немає такого кольору. 

- Перейдемо до справи. - як тільки зачинились двері вона почала розмову. - Процедура буде недовгою, але болючою. 

- Що мені робити? - зітхнула я. 

- Спробуй розслабитись. 

Аріана торкнулась моїх скронь і закрила очі. 

Через секунд двадцять моя голова почала ніби вибухати. Крутились всі недавні спогади. Університет… Вероніка… Ілья… наше побачення. Ось цього я вже не пам’ятаю. В голові почалось крутитись і хотілось скоріше це закінчити. 

- Досить. - крикнула я і забрала руки Аріани. 

- То ти антимаг. - дівчина неоднозначно похитала головою. - Слід попросити в Еліаса більшу суму.

- Це не просто боляче, це нестерпно. Як ти взагалі це робиш? - я терла скроні, голова розболілася. 

- Магія. - відповіла вона і почала ходити по кімнаті. 

- Що, що? Що за маячня. - я підскочила з ліжка. 

- Слухай, - дівчина підійшла блище. - Вибач мене. 

- За що? 

- За це. - Аріана підійшла в притул і натиснула в районі шиї. Моя підсвідомість почала мене покидати. 

Крізь сон я відчувала як мені щось заливають в рота, але тілом поворушити майже не могла. І знову біль. Голова розривалась на мільйони кусочків, а коли знову з’єднувалась приходили нові спогади. Все було надто швидко. 

Республіка… місто Сантем… Рендольф… Мелінда… Еліас… обитель Безмежності… Дакота… перевертні… 

Я згадала, я все згадала. 

Я різко розплющила очі. Аріана стояла наді мною важко дихаючи. 

- Це було важче чим я думала. - вона наляла собі склянку води і випила її всю. 

- Дякую. - я потерла скроні. - Довго ще буде боліти?

- Голова? Кілька годин. Я влила тобі обезболення то може скоріше пройде. 

- Я можу тобі якось віддячити? 

- Я думаю ми домовимось. - Аріана посміхнулась і направилась до дверей. 

Двері відчинились і зайшов Родерік. 

- До зустрічі. - дівчина підмигнула і вийшла. 

- Машо, ти знову ти? - Родерік підійшов до мене.  

- Так. - я кивнула. - Ви книгу врятували ? 

- Запитай у Тіма. 

- Зрозуміло. - я знову потерла голову. - Як же боляче. 

- Ми місто евакуюємо подалі в гори. - почав Родерік - Тобі також флайкер замовили. Поїдеш з Реном та охоронцями.

- Я йому більше нічим не допоможу. - я заперечила. - А вам ще можу допомогти. Отже залишаюсь. 

- З тобою правда важко домовитись. - Род зітхнув. - Розумієш що це небезпечно? 

Род хотів переконати мене їхати, але в цей момент зайшов запиханий Тім. 

- Ми знайшли Мелінду. 

Ми з Родом переглянулися і побігли навипередки вниз. Мелінда була у флайкері зв’язаною. 

- Я вас повбиваю всіх. - кричала вона з флайкера. 

- Лі. - я залізла до неї у флайкер і дала команду іншим. - Залиште нас. 

Я зачинила двері. 

- Я тебе пам’ятаю. - вона почала розмову. - Ти зі мною реінкарнувала. 

- Якщо ясніше сказати реінкарнувала за допомогою твоєї сили. - я сіла блище до неї. 

- Я поділилась з тобою силою? Хіба це можливо? - Мелінда нахмурилась. 

- Можливо. Так як це зробили наші батьки. - я почала розв’язувати її. 

- Дивно. - вона потерла руки. - Якщо я дійсно це зробила. Отже ти для мене не чужа.