Глава 5

Проходячи по сходах Мелінда спускалась до себе в кімнату. По дорозі вона зустріла Тіма, помічника Рендольфа. 

- Доброї ночі. - привітався той. 

- Ага. - навіть не слухаючи його відповіла Мелінда. Її думки були охоплені планом Маші. Невже вона дійсно хоче це зробити?

- З вами все добре? - Тім зупинився і глянув на неї. 

- Що? А так, напевно… - Мелінда тільки помітила, що зупинилась і стоїть поруч біля помічника Рена. 

Сходи затряслись і Мелінду та Тіма відкинуло по різні сторони. 

- Що це за …? - не встигла договорити Мелінда. Різкий спалах яскравого світла осліпив очі і так само різко зник. 

Лі сильно потерла очі. В очах все було біло, а у вухах шуміло, ніби хтось оглушлив.

- Маша. - промовила Мелінда та ледве бачачи підвелась і пішла в сторону кабінета Рендольфа. 

Побачивши відчинені двері шафи вона швидко туди забігла. Двері в кімнату були наполовину зруйновані. Напевно від спалаху. - подумала Мелінда. 

Вона побачила тіло Маші. Першим ділом перевірила пульс. 

- Немає. - дівчина з жахом дивилась на бездиханне тіло подруги. 

Мелінда почала натискати на груди та закривши Маші ніс видихнула повітря до її рота. Знову і знову повторювала Мелінда свої дії. Все було безрезультатно. 

- Що тут таке? - прибіг Тім, а за ним і декілька десятків перевертнів. 

- Вона мертва. - констатувала Мелінда. 

Перевертні мовчали. 

- Я її врятую. - Лі дивилась на них. - Принесіть мені сумку з кімнати. 

Перевертні не стали сперечатись. 

Дівчина розуміла, що її сили може не вистачити для двох. Тому першим ділом рішила підживитися від кулі яку вкрала в обителі Безмежності. 

- Евакуюйте всіх з маєтку. - отримавши кулю Мелінда наказала перевертням. 

Вона повністю випорожнила магію кулі. Первісна та чиста магія лилась в ній. Стільки сили Мелінда ще не відчувала. Тепер вона зрозуміла Машу, коли та отримала дар зворотньої сили антимага. 

Маєтком пройшлась сирена яка громко вила. 

- Це не навчальна тривога. Покиньте маєток якнайдалі. Повторюю це не навчання. - кричав Тім у мікрофон в унісон з сиреною. 

Сердце Мелінди розривалось в хвилюванні. Вона не була впевнена чи спрацює її план, але це єдиний вихід. 

Мелінда вивільнила свою магію та направила до Маші. Магія розвіялась. 

- Ну ж бо. - ще потік магії направився до мертвого тіла. 

А потім ще і ще. Якусь частину магії все ж таки Маша поглинала. Але чи вистачить цього?

- Чорт. - Мелінда опустила руки. Вона стомилась. Її магія була майже на нулі. Ще трохи і вона не витримає. 

Мелінда дивилась на тіло Маші і тяжко дихала. 

- Вибач. - пустила сльозу Лі. 

Мелінда торкнулась руки Маші і знову вибачилась. 

В руках Маші заіскрилась магія. Але вона була не бордова як в Мелінди, а голубовато біла. 

Мелінда різко забрала руки від неї. Іскорка почала розливатись по всьому тілу. Спочатку руки потім плечі, груди, голова. І коли магія Марії дісталась пальців ніг Мелінда посміхнулась. 

- Ти молодець, подруго. - промовила Лі і з її словами голубовато білий спалах охопив весь дім. 

Разом з Машиним спалахом добавився спалах Мелінди. Він був зовсім іншим. Яскраво червоним а потім змінив колір на бордовий. 

Тім стояв та дивився як дім охоплює різними спалахами. Як два язика полум’я проходяться маєтком. З’єднавшись два спалахи вибухнули та створили таку хвилю, що всі Саландарські гори почули вибух та звук. 

- Це все? - встаючи з полу і обтрушуючи попел запитав один з перевертнів. 

- Все. - Тім навіть не вставав. Він дивився як палають останки маєтку. Його дім з молодих років. 

***

Чим вище я летіла тим більше світ ставав сірим. Не було ні тривоги ні суму. Я розуміла що це все. Чи пролетіло життя перед очима? То відповідь ні. Напевно цей міф придумали. Але спокій всередині був. Я навіть не задумувалась скільки часу лечу. 

Періодично біля мене пролітали такі ж душі зі спокійною аурою. Хтось дивився на мене, хтось був в своїх думках. 

- Машо … - віддалено пролунало. - Машо, сконцентруйся на голосі. 

Я помотала головою в надії побачити когось. 

- Тобі потрібно лиш сконцентруватися. - пролунало біля мене. 

Я зробила як попросили і мене з великою силою потягло щось догори. 

- Хто ти? - оглянулась навкруги. Все було сірим. Більше не було звичного світу. 

- Ти молодець. В мене не зразу так вийшло. - відповів біля мене чоловік. 

- Вийшло що? - запитала я розглядаючи чоловіка. В нього було світло русяве волосся, сині як море очі та дивно знайома зовнішність. 

- Сконцентруватись. - відповів він.