8

Звістка про те, що колишній коханий його дружини повернувся в село, неприємно вразила Петра. Не те, щоб він не довіряв або ревнував Олену. За всі прожиті роки жінка ніколи не давала для цього навіть щонайменшого приводу. Але перше кохання все ж таки залишається першим коханням і нікуди від цього багатозначного факту не подітися.

Чоловік терзаємий нез'ясовними тривогами, не знаходив собі місця. Він почав регулярно виходити в село погуляти. Батькам говорив, нібито йому лікарі наказали більше рухатися для відновлення сил після операції. Насправді Петру дуже хотілося хоч краєчком ока побачити свого, ніколи досі небаченого, суперника.

Підбурюваний цим нав'язливим бажанням чоловік довгими годинами бродив по знайомих з дитинства вулицям села. Під час цих тривалих подорожей він із задоволенням згадував щасливі хвилини свого сільського минулого, радо розмовляв з численними знайомими односельцями, і навіть просто милувався засніженими пейзажами села.

Але, наполегливо шукаючи зустрічі з Богданом, Петро несподівано для себе зустрівся з Наталією. Трапилося це, коли стомлений чоловік після тривалої прогулянки повертався додому. Неспішно, крокуючи по дорозі, він спочатку навіть не звернув уваги на велику чорну іномарку, яка обігнала його. Хижо ревучи могутнім мотором, машина різко зупинилася в декількох метрах попереду Петра, двері відкрилися і звідти висунулися білява голова Наталії.

– Сідай, – попросила жінка.

Чоловік покірливо виконав це прохання і швидко прошмигнув в теплий салон автомобіля. Іномарка, зашарудівши колесами, швидко розвернулася на місці і рвонула з села.

– Куди це ми так поспішаємо? – поцікавився Петро.

– Потрібно поговорити, – коротко кинула Наталія.

– Про що? – здивувався чоловік.

Жінка важко зітхнула і нерішуче промовила:

– Про нас.

– Немає ніяких нас, – раптом вибухнув Петро. – Закінчилися, коли ти переспала з Іваном.

Наталія відреагувала на ці слова немов на удар батога. Вона з силою вдарила  ногою по педалі гальм. Машину від цього різко занесло і вона, злетівши з дороги, врізалася в сніжний замет.

– Ти, що збожеволіла? – закричав чоловік. – Хочеш нас убити?

– Вибач, – ледве чутно вимовила жінка і, нахилившись до керма, розплакалася.

За лічені секунди цей раптовий жіночий плач перетворився на справжнісіньку бабську істерику. Розкішне біляве волосся Наталії при цьому хаотично розтріпалося, вузькі плечі почали ритмічно здригатися, а з колись таких спокусливих жіночих вуст зривалися гучні схлипи. Видовище було настільки неприємним і жалісним, що чоловік не стримався, і ніжно погладивши колишню дружину по спині, сказав:

– Ну-ну. Заспокойся. Перестань ревіти. Все буде добре.

– Ні-і-і. Не буде, – ковтаючи сльози, видавила з себе Наталія. – Вибач, але у минулому я була такою дурепою.

Тут Петрові за великим рахунком заперечувати було нічого. Але ні бурхливої злості, ні особливого гніву на жінку що сидить біля нього у чоловіка, як це не дивно вже не було. Всі, хоч якісь близькі почуття, адресовані Наталії, якось самі собою непомітно випарувалися вже давним-давно. Напевно, це почалося ще тоді, коли він застав її в ліжку з своїм діловим партнером. І переживши це глибоке душевне потрясіння і знайшовши своє справжнє щастя з іншою жінкою, він просто почав забувати про її існування. 

Тепер же опинившись в такій дивній і неоднозначній ситуації, Петро, по правді кажучи, не знав, що ж йому робити далі. Тому, механічно продовжуючи погладжувати по спині свою колишню дружину, він малопереконливо почав бурмотіти:

– Та не бери все трапилося таке близьке до серця. Будь-які неприємності якось, та і владнаються. Все обов'язково буде добре.

Ледь заспокоївши ридаючу Наталію, Петро розгублено запитав у неї:

– Що трапилося Наталю?

Жінка, все ще голосно схлипуючи, підняла голову. Обличчя у неї було вимазане розмитою сльозами косметикою. Яскраво-червоні губи дрібно тремтіли. Очі затуманилися болем і печаллю. Зовні колишня дружина чоловіка виглядала настільки непривабливо, що він витягнув хустинку і почав причепурювати жіноче лице. І поки Петро втирав бурхливі струмочки сліз і розмазані ними тіні, Наталія жалісно заголосила:

– Пробач мене дорогенький. Я дуже винна перед тобою. Знаю, що мені немає прощення, але все таки прошу про твою поблажливість. Вислухай тільки мене і не проганяй, поки все не дізнаєшся.

– Так в чому, власне кажучи, справа? – почав злитися чоловік, ніяк не беручи в толк, що саме хоче сказати йому жінка.

– Я така нещасна, така нещасна, – не вгамовувалася Наталія, і ця бабська істерика все більше і більше дратували Петра. Іронічно гмикнувши, він  сердито буркнувши:

– З чого б це? У тебе ж, здається, є все, про що тільки мріяти можна. Забезпечені батьки. Багатий і пристрасний коханець. Модні дискотеки і “круті” вечірки. Чого ж ще не вистачає?

Наталя раптово припинила плакати і виразно вимовила:

– Звичайного жіночого щастя.

– Чого, чого? – спочатку навіть не зрозумів чоловік.

– Так, ти не недочув. Мені дійсно не вистачає щастя. Не вистачає улюбленого чоловіка, сім'ї, дітей. Не вистачає затишної домівки і розуміючого друга.