6

Та зустріч в лікарняній палаті з Наталею була недовгою. Після стандартних розпитувань жінки про стан здоров'я чоловіка і нетривалу бесіду про різні буденні дрібниці вони незабаром розсталися. Сухо прощаючись з колишньою дружиною у Петра, чомусь закралося припущення, що вона чогось недоговорює, щось приховує, і про щось хоче його попросити. Але в коловороті лікарняного клопоту ця підсвідома здогадка була швидко забута.

Чоловік видужував на очах і за два тижні докторів виписали його додому. Після деяких роздумів Петро вирішив їхати не в свою міську квартиру, а до батьків на село. Підштовхнуло чоловіка до такого вибору думка лікуючих лікарів, які стверджували, що йому потрібні тиша і спокій.

Рідне село зустріло Петра похнюпленим хмарним небом і дрібним мокрим сніжком. Морозів як таких ще практично не було, тому навкруги володарювала осоружна вогкість і всюдисуща сльота. Невгомонний грудневий вітер якось по-хлопчаче безтямно і недоладно бавився останнім листям, що ще залишилося на деревах.

Вийшовши з автомобіля і спираючись на руку дружини Олени, чоловік неквапливо попрямував до батьківської хатини. Після затхлої, наповненої різкими специфічними запахами ліків, атмосфери лікарні, прохолодне і чисте, немов кришталь повітря здалося Петру солодшим меду. Монотонна, спокійна і дзвінка тиша села враз оп'янили його сильніше за всяке міцне вино.

Батьки чоловіка вже чекали на них. Після емоційних бурхливих вітань мати з невісткою відправилися накривати на стіл, а Петро розговорився з батьком. Спочатку розмовляли про всяку всячину, а потім у чоловіка раптом саме собою вирвалося:

– Батьку, до мене в лікарню недавно приходила Наталя.

Густі сиві брови батька вигнулися дугою від здивування, він хрипко крякнув і коротко запитав:

– Навіщо?

– Не знаю, – чесно признався Петро. – Напевно, щоб просто відвідати мене.

– Олена знає про цей візит?

– Ні.

– Ось і добре, – задумливо прорік батько. – Немає чого її турбуватися такими дурницями.

Петро так і не зрозумів, що саме мав на увазі батько, а перепитати його про це було вже ніколи. Весело переговорюючись до кімнати, увійшли жінки, несучи перед собою підноси з паруючим ароматним обідом.