4

Подальші півтора місяці пройшов в повільному, але впевненому одужанні Петра. Щодня він покірно приймав безліч уколів, пігулок і інших ліків. Відвідував (спочатку за допомогою санітарів, а потім вже і сам) різні процедури. Старався доступними вправами швидше відновити втрачені сили і фізичну форму.  

Понуро-похмурі листопадові дні мінялися один за одним абсолютно нічим, не відрізняючись один від одного. Єдиною розвагою для чоловіка стали численні відвідувачі, які часто провідували Петра. Близькі і далекі родичі, друзі і приятелі, підлеглі з фірми своїми візитами хоч якось скрашували нудьгу його лікарняного існування.

Але була серед частих гостей чоловіка персона, появи якої він, відверто кажучи, вже ніяк не чекав побачити. Цим нежданим візитером виявилася його колишня дружина – Наталя. Висока струнка блондинка, що немов зійшла з глянсових сторінок барвистого журналу мод появилася на п'ятий тиждень перебування Петра в лікарні. 

Чоловік тільки що повернувся з вранішньої перев'язки і збирався трішки відпочити, коли в двері його палати нерішуче постукали. 

– Увійдіть, – втомлено вимовив Петро, дивуючись, хто б це міг бути в таку ранню пору.

Пронизливо скрипнули двері і до палати нерішуче увійшла вона – жінка, яку він колись обожнював і за яку готовий був віддати все на світі. За ті роки, що вони не бачилися жінка майже не змінилася. Все теж смагляве, навдивовижу привабливе обличчя, яке видавало Наталин сорокарічний вік заледве помітними зморшками в куточках великих карих очей, які світилися грайливими бісиками. У неї була засмагла, добре доглянута шкіра, пронизливо-біле волосся, що спускалося пишною хвилею на вуха. Вільна блуза і вузькі брюки не приховували налитого тіла, гострих грудей і крутих стегон.

Опустивши погляд, Наталія тихо поздоровкалася:

– Доброго ранку, Петрику.

– Доброго ранку, Наталю, – відповів приголомшений чоловік.

– Як ти себе відчуваєш?

– Як бачиш непогано. Помалу видужую після автомобільного наїзду і складної операції, що послідувала після нього. Сподіваюся, незабаром лікарі дозволять повернутися додому.

– Я дуже рада за тебе, дорогенький, – вимовила жінка з жалісними нотками в мелодійно-бархатному голосі. – Я тут тобі гостинців принесла.  

І не встиг Петро, і рота відкрити, як Наталія почала витягати з принесеного з собою пакету різні заморські фрукти і ласощі.

– Спасибі, – коротко кинув чоловік не в силах зрозуміти, що ж привело його колишню дружину зараз до нього. Так і не знайшовши прийнятної відповіді на це питання він непомітно для себе поринув у спогади минулого.