Розділ 12

Розділ 12

У блакитних очах палахкотів вогонь, Стас ніяк не міг зрозуміти, чому брат так розлючений на Катю, та ще й стверджує, що вона майстерна мисливиця за багатими чоловіками. 

Усе ж добре, що спочатку він прийшов розібратися, ще до того, як наробив дурниць. Костя не та людина, яка стане просто так через банальну образу говорити про дівчину погано, а зараз відбувалося саме це. Дуже дивно.

- Ти можеш нормально пояснити, що конкретно сталося? Просто таке відчуття, що ми з тобою говоримо про різних дівчат.  

- Можливо, не знаю. Покажи фотку, а я тобі скажу, про одну ми говоримо чи ні.

Стас підготувався ще до того, як увійшов до кімнати, одразу відкрив зображення на телефоні. На все про все знадобилося не більше хвилини.

- Це вона, - сказав Костя, але телефон не поспішав віддавати.

Він довго дивився на дівчину, немов з ностальгією згадував її. Стасу це не припало до смаку: у горлі з'явилася гіркота, а по венах потік чистісінький адреналін, який заохочував якнайшвидше відібрати смартфон і заховати подалі від зацікавлених очей... суперника?

Стас не розумів сам себе, коли зі злістю виривав телефон із рук брата. Навіть кинув на нього, навіщось, попереджувальний погляд. В очах Кості відбилася яскраво-райдужна гама емоцій, коли він побачив Катю, що Петровський ледь не завив від ревнощів, які палали в ньому.

От що це таке? Та він же закохався в неї як школяр і вже ніколи не хотів відпускати. Як таке могло статися за такий короткий термін? Стас вважав себе вільним птахом, незважаючи ні на що, і твердо вважав, ніби жодна дівчина не зможе вмовити його на весілля. Ну, Діана не береться до уваги, тут за Петровського все вирішив батько. Що ж такого магнетичного є в Каті, що повз неї нереально пройти? Хамка, скандалістка, але, чорт забирай... давно він не бачив у жодній дівчині стільки завзятого вогника і сили волі одночасно.

Вовка згадував, що батько пішов від них, коли тому було всього шість років. Нібито поїхав на заробітки і більше про нього ніхто нічого не чув. А мати померла нещодавно від важкої хвороби, і Катя не побоялася встати наперекір служби опіки, вимагаючи залишити брата їй на виховання. Хоча, знову ж таки, за словами малого, у сестри в місті намічалася перспективна робота, а в селищі майбутнього для молоді немає. Хіба можна Катю назвати корисливою, знаючи все це? Петровському досі вірилося насилу.

Розуміючи, що пауза занадто затягнулася, він прочистив горло і поквапив брата:   

- То в чому була проблема з Катею? Може, ти щось не так зрозумів?

Костя подивився на нього, як на ворога народу вперше за багато років. Взагалі, Стас бачив, що братові складно говорити, ніби спогади приносять пекельний біль.

- Знаєш, Стасе, - почав він неохоче, - я хоч і не подавав таких же розумових здібностей, як ти, але не треба робити з мене повного ідіота. Мені теж спочатку здавалося, що познайомився з найпрекраснішою і неймовірною дівчиною. Вона ніколи нічого не просила, від усіх подарунків відмовлялася, навіть у кав'ярні я ледь її вмовляв замовити хоч щось іще, крім чаю. Коротше, рік ми з нею зустрічалися, увесь цей час я, чорт забирай, почувався потрібним. Мені здавалося, що вона полюбила мене за що завгодно, але тільки не за гаманець. Та вона навіть довгий час не знала, чий я син. Але, - Костя розвів руками, - усе це виявилося вмілою грою. Перш, ніж зробити їй пропозицію, вирішив спочатку познайомити з батьком. Катя, звісно ж, скромно поводилася при батькові, прямо, пай-дівчинка. Заявила йому навіть, що згодна вийти за мене і без перспектив від батька, але...

Стас помітно напружився, коли Костя перестав говорити і перевів подих. Чоловік уже відчував підступ, але поки не міг достеменно зрозуміти, який саме.

- Загалом, не буду вдаватися в подробиці - продала вона мене за п'ятдесят тисяч доларів і кинула.

У його голосі виразно дзвеніла образа, але Стас засумнівався саме в такій постановці проблеми. Костя ж продовжив злитися:

- Я не хотів вірити, навіть коли батько показав мені відео, де вона просить грошей, а тато її жорстко осаджує. Я, чорт забирай, поїхав за нею в село, щоб з'ясувати всю правду, був готовий навіть піти з дому, якщо все насправді виявилося б підставою. Але Катька підтвердила, що їй лише потрібні були гроші, а мій батько виявився вельми щедрим. Ще вона сказала, що все одно б кинула мене, бо тато погрожував у разі весілля позбавити мене всього. А так вона, хоча б, залишилася з грошима.

Або Стас перестав розбиратися в корисливих дівицях, або десь тут підстава. Він не сумнівався, що батько в будь-якому разі доклав руку до їхнього розставання. Навряд чи мати, та, ймовірно, могла б навіть симпатизувати Каті. Але мати в той період була зі Стасом в Англії і, найімовірніше, ні про що не здогадувалася.

А ось батько міг змонтувати відео і виставити дівчину в зовсім не вигідному становищі, але як пояснити слова самої Каті... тут у Петровського вже не знайшлося відповіді.

- А коли я повернувся з Англії, ти вже пустився у всі тяжкі і став тусовщиком? - підсумував Стас.

Ось тому він і не знав про Катю, а Костя ніби води в рот набрав і мовчав весь цей час! І що йому тепер робити з усією отриманою інформацією?

Ні, тут явно щось не те. Навіть якщо Катя взяла гроші, то, де вони? П'ятдесят штук - не п'ять тисяч баксів. Їх так просто не витратити.

Це лише одне питання. Зрештою, вона ж мала розуміти, що Стас однаково піде до брата і вимагатиме пояснень. Дівчина ж повела себе так, наче не переживала, дізнається він правду чи ні. Та ще й розлютилася. Безвихідь.

- Я тобі щиро раджу кинути Катьку, поки не пізно, не наступай на мої граблі, брате!

- А скажи, відео, яке тобі показав батько, де його було знято?

- В офісі, у його кабінеті, - тепер примружився Костя. - Ти що, сумніваєшся? Я ж особисто до неї поїхав і якби не ті слова... - йому довелося перебити: