Розділ 1

Розділ 1

Перші ранкові промені пробивалися крізь не зашторене вікно і нещадно били по очах, змушуючи прокидатися. А мені так не хотілося вставати, от би урвати ще кілька хвилин і додивитися свій прекрасний сон із таємничим незнайомцем. Не можу до пуття розгледіти його зовнішність, хоча ось же він, стоїть переді мною і вабить піти за ним, навіть щось каже мені.

- Катю...

О, як це мило, навіть знає моє ім'я, милість яка! Посміхнулася і зробила крок ближче, але незнайомець став віддалятися...

- Катько!

Навіть крізь сон відчула підступ, мене хтось, здається, тряс за плечі і знову це дратівливе:

- Катько, Катько! Та прокинься ж ти!

Ну, все, сон у смітник, як зазвичай. Різко розплющивши очі, втупилася грізним поглядом на молодшого брата. Приб'ю гада, якщо розбудив через якусь дрібницю. Любить він вибісити мене вранці через дрібницю, хлібом не годуй.

- Ну, Ка-а-а-ть, - протягнув Вовка.

- Що знову сталося? - роздратовано буркнула. - Пацани на футбол покликали?

- Так, тобто, ні... Тобто... Тобто...

Вовка зніяковів, зрозумівши, що проговорився. Так і знала! Казала ж йому, ніякого футболу, поки не виправить усі двійки. Де це бачено, за тиждень п'ять поганих оцінок приніс зі школи. Ох, я йому зараз задам такий футбол, що місяць ще сидіти не зможе на дупі, паразит. Так, гаразд. Раз-два-три... Потрібно заспокоїтися. Відвісила малому запотиличник і вже зібралася заборонити гульки, але він мене зумів поставити в глухий кут:

- У нас там мужик у капусті валяється.

Подивилася на брата, моргнула кілька разів, навіть очі протерла, може, все ще сплю?

- А ну подихай, - я схопила брата за футболку і потягнула на себе.

Ні, ну... розумію, чотирнадцять років, усе таке, але зарано починати перетворюватися на алкоголіка. Та ніби й не пахне від нього.

- Що, серйозно? - уточнила, а брат кивнув. - І він не місцевий?

- Перший раз бачу, а ще він твої квіти в клумбах вирвав.

Детонатор усередині спрацював моментально і перед очима загорілася червона лампочка тривоги. Відчуваючи, як починаю поступово закипати від гніву, спробувала хоч якось себе заспокоїти. Спокійно, Катю... раз-два-три... Та яке, в біса, заспокоїтися?

- Квіти? - закричала і вмить підірвалася з ліжка. - Я йому зараз влаштую райське життя.

Ніхто, крім мене, не має права чіпати квіти. Включно з братом і всією живністю на нашій ділянці. Та навколо всі сусіди знають, що мої клумби - це святе. Можу дозволити поцупити з грядок огірки або капусту. Яблука з дерев. Але за квіти горлянку перегризу! Ніхто з місцевих би при своєму розумі точно не сунувся.

Я була в піжамі після сну, тож виставила брата за двері й переодяглася в шорти з сорочкою, підвернула її й зав'язала кінці на вузол, оголивши живіт. Хоч і ранок, але спека вже стоїть виснажлива.

Вовка чекав мене у дворі, я вийшла і схопила вила, які завжди залишала на веранді, поспішила до брата. Усередині вирував ураган емоцій, і я не збиралася його втихомирювати. Ніхто не сміє безкарно псувати чужу працю, тим паче в такий варварський спосіб! Нажерся, мабуть, як скотина, а потім приліг відпочити в перших-ліпших кущиках. І треба ж було цими кущиками стати моєю нещасною капустою!

- Чорт забирай, мої троянди, - застогнала, коли побачила, що клумби були зіпсовані, немов по них танком проїхалися.

Сподіваюся, хоча б один із шипів встромився мужику прямо в п'яту точку, щоб надалі не кортіло. Квіти не зірвані, їх просто зім'яли від падіння або, навіть не знаю, тягли, може, щось. Або когось. Наш із Вовкою будинок розташовувався далеко від інших, і в город за бажання міг проникнути хто завгодно, паркан давно покосився, тримався на чесному слові. Але, клумби то з іншого боку будинку... Та як так? Зітхнула над трояндами і пораділа, що зіпсували тільки три. Решту ще можна врятувати.                        

Обійшла будинок і одразу закотила очі. Що ж, ось і картина маслом: п'яний вщент мужик, реально, валявся в капусті й тихо-мирно собі дрімав, наче янголятко. Я міцно стиснула вила в долонях, ох, яке велике було бажання встромити їх прямо в м'якеньке містечко, яким п'янчуга повернувся до нас із братом.

- Як ти зрозумів, що він не місцевий, по дупі, чи що? - хмикнула.

- Він тоді інакше лежав, точно не місцевий. Що робити будемо? Я його намагався розбудити, ні в яку. Може, його перевернути?

- Ага, перевернути, - обурилася я і спробувала розбуркати п'янь ногою. - Може йому ще кави і сніданок у ліжко? Тягни відро з водою, влаштуємо контрастний душ доходязі.

Сміючись, Вовка кулею полетів до колодязя, а я оцінила збитки. Капець, п'ять грядок капусти споганив, зараза. Та в мене ведмедка менше шкоди робить, ніж цей гад за ніч влаштував!

Та я б його тільки за одні мої троянди каструвала на місці! Дякую хоч до парника не дістався, а то повзти до нього залишалося всього нічого - кілька кроків. Брат прибіг через п'ять хвилин, а наш горе-алкаш так само безтурботно сопів. Нічого, зараз миттю протверезіє. Я хотіла особисто хлюпнути водицю на мужика, але Вовка все зробив сам. Секунда і...

- А-а-а-а-а!

Бінго. Мужик не зумів підскочити, як ужалений, а схопився за голову і щось простогнав. Обтрусився від води і знову застогнав пораненим птахом. Звісно, похмілля мучить, мабуть. Координація його підвела п'ять разів, на шостий з горем навпіл мужик підняв голову і примружився через яскраве сонце, що било в очі. А я хмикнула, розгледівши нахабну пику. Чудово, його ще й побили до всього іншого. На мужика було боляче дивитися: волосся забруднене, розпатлане, обидва ока запливли синцями, ніс розпух і під ним засохла кров. Одяг розірваний і окроплений брудом, упереміш із кров'ю. Але, найдивовижніше - наручники! Вони були застебнуті тільки на правій руці, ліва була вільна.

- Де я? - прохрипів алкаш. - Хто ви?

Може, зек-утікач? Хоча, щось не схожий на вигляд, але, можна подумати, я їх пачками бачу щодня. Мужик примружився і спробував встати, але, на жаль, усі спроби закінчилися повним фіаско.