Глава 41.

На відміну від мене, яка, побачивши Катю, мало не звернула шию та відкусила собі язика від обурення, – Ілля у бік цієї вертихвістки навіть не дивився.

– Пам’ятаєш… – солодко-солодко почала Катя підходячи ближче та ніскілечки не гублячися через відсутність інтересу з боку Іллі, – як ми їздили всією компанією на Бора-Бора?

Стрункі довгі ноги Катерини склалися біля нас з Іллею на бортику. Ігноруючи мене, подруга Іллі вперто намагалася привернути його увагу.

– Ми були такі гарячі та божевільні! Усі думали, що ми почнемо зустрічатися…

Стискаю долоні в кулачки, коли Катя намотує пасмо каштанового розкішного волосся на палець та дивиться на Іллю, як акторка на пробах ролі якоїсь сучасної Клеопатри чи Мати Харі!

Усередині мене вирує лють. Ви тільки погляньте на це стерво! Заявилася жити не відчуваючи ні найменшого сорому, а тепер ще й посягається на мого хлопця!

– Пізно, Катя.

Поки я буравлю важким поглядом його подругу, Ілля (а точніше: його підборіддя) й далі спочиває на моєму коліні, а руки – дещо вище на моїх ногах.

– Колись давно у нашій компанії про тебе й мене було весело жартувати… – з нудьгою протягнув Ілля дивлячися мені в очі і справлючи на мене таке враження, що вся ця розмова ним затіяна тільки для того, щоб пояснити цю делікантну ситуацію мені. – Однак ще тоді всі ці балачки були просто сміхом. Веселим, але безглуздим сміхом…

– Чому це сміхом? Чому безглуздим? – напружилася Катя та смикнула ногою.

– Тому, Катю, що… – Ілля піднявся і поставив обидві руки біля моїх ніг на бортику утворюючи для мене пастку, з якої я навіть і не думаю виринати, – і тоді я міг би закохатися, і тим більше зараз я закоханий – тільки в Яну.

А далі почалося щось неймовірне, незбагненне та просто фантастичне! Ілля… Ні. Мій коханий хлопець Ілля прятигнув мене до себе та схрестивши мої ніжки на своїй талії поцілував мене в губи. Не випускаючи, не даючи змогу навіть повітря вдихнути, потягув за собою під воду, вглиб басейну.

Вона стрімко огортає мене та проникає в кожну частинку мого тіла перетворюючи і мене в подобу якоїсь морської істоти. 

Дихати майже неможливо, але Ілля, забираючи мій подих, в ту ж мить наповнює мене своїм утворюючи дивовижний обмін, який і підтримував наші життя, поки кохання та його шаленство штовхало нас в такі божевільні відчуття, які хотілося знову за знову безупинно проживати.

Я, мабуть, збожеволіла, як і він, але ось тут, цілуючися з Іллею у воді, я почуваюся найщасливішою, ніж коли-небудь в своєму житті. Двовижні, ні на що несхожі відчуття…

Тримаючи долонями кохане обличчя, я своїм невмілим, але таким щирим та палким поцілунком повністю розділяю шаленство мого хлопця.

Поступово ейфорія та адреналін вступають місце непідготовленим легеням – і ми повертаємося на поверхню не розмикаючи наші обійми, але жадібно хапаючи ротом повітря.

– Божеволію від тебе, Яно… – важко дихаючи, Ілля торкається лобом мого.

– Ти й мене зробив навіженою, дурник мій коханий… – сміюся я цілуючи вилиці Іллі та водячи носом по його скроні.

– Здається, у нас з’явилося улюблене місце в дворі, м?

Тримаючи мене, Ілля підійшов до бортику і посадив мене на нього. Сам же залишався поряд і ніжки мої забирати зі своєї талії не поспішав.

– Чудове завершення дня… – тихо сміюся я не бачичи сенсу говорити більше, бо ж мої щасливі та яскраві, як святкові ліхтирики очі, розкажуть набагато більше…

– Я, звісно, все розумію… – чую глузливий голос Ксені за спиною. – Однак дітей було б добре перевдягти. Всі мокрі.