Глава 33.

Боря ябедничає Фаїні Іванівні з таким виразом обличчя, ніби вона — божество, яке спустилося на нашу грішну землю. Та не до простих смертних, а до самого Борюнчика. Зараз вона швидко вирішить усі його проблеми.

Нещасний дурень…

— Ілля, відпусти! — шепотом репетує Яна, не бажаючи привертати до себе ще більше уваги тітки й водночас хвилюючися за нашу долю.

А Фаїна Іванівна й не думає нас із Яною сварити. Здивувавшись нашим обіймам, вона не могла довго нас розглядати, бо ж поруч був більш цікавий для неї об’єкт.

— Я телефонував Вам, Фаїно Іванівно, цілий тиждень, — жалібно почав Кротенко, — а Ви не відповідали… Хотів попросити Вашого дозволу запросити Яночку в кав’ярню… Приїхав сам, а тут ось таке… — пищить ябеда та корчить обурення на обличчі.

— Борис…

Вдавано тихий голос Фаїни Іванівни, яка дивиться на патлатого телепня розгніваним карим погядом, означає лише одне: зараз почнеться корида! Побажаємо Борюнчику удачі! Хоча про що це я? Рознесіть його вщент, тітонько Фаїно!

Негідник до мозку кісток миттєво вловлює небезпеку в тихому голосі нашої кухарки — і його зовсім не дурний мозок перелаштовується на режим небезпеки.

— Фаїно Іванівно, щось не так?.. — лагідний кролик Боря кліпає очиськами, наче хоче спародіювати Полінку.

— Ілля, а що відбувається?

Навіть Яна вже не виривається з моїх рук. Сцена перетворення Фаїни Іванівни на дракона заворожує та знерухомлює всіх.

— Уявлення не маю, — щосили вдаю щирість я, прекрасно розуміючи, чому мерзотник Кротенко спричиняє у Фаїни Іванівни саме таку реакцію.

Насправді ж, прямо зараз відбуваєтсья видовище, побачити яке я навіть не мріяв ще декілька тижнів тому!

— Як ти посмів сюди прийти, негіднику?!

— Фаїно Іванівно, я не розумію…

— Не розуміє він! — гарчить жінка на межі вибухнути. Різкий поворот у мій бік — і відчуваю, що Яна сама обіймає мене міцніше. — Ілля! Де охорона?! Чому ніхто не контролює, що чужі знаходяться на території дому?!

— Вони в розпорядженні Пилипа, — відповідаю я, перш ніж подумати.

Погляд концентрованого горючого гніву ось-ось і спопелить мою Яну вщент. Однак я тут не для мебелі стою.

— Ми з Яною їздили за подарункою Поліні.

Шкірою відчуваю, як активно працюють шестерні в мозку кухарки, як перебирає вона варіанти претензій нам від: чому ви мене не дочекалися чи Карину не попросили наглянути за дітлахами — до: чому няню з агенції не викликали?

Навіть такі бувалі на перший погляд жінки часом бувають наївні. Ну, яка Карина, яка няня з агенції? Усе це з нашими діточками вже давно пройдено… Не працюють ці варіанти, хоч розбийся – не працюють!

— Поговоримо про це потім!– гарчить Фаїна Іванівна та знову повертається до реальної жертви її люті. — Щоб і ноги твоєї тут не було, Борисе! Негайно ж забирайся геть із цього двору та навіть у бік його не дивися, мерзотнику!

Писок Кротенка переливається синьою, зеленою, червоною фарбами, однак сказати щось більше за безглузде булькання він не спроможний:

— Та що ж я не так зробив, Фаїно Іванівно!..

— Ти ще смієш питати, волоцюго?!

— Яно, ходімо звідси…

Я міцніше її обіймаю, хвилюючися, що Фаїна Іванівна як розійдеться, то розбовкає більше, ніж Яні можна знати.

— Ілля, куди ти мене ведеш? Я хочу знати, що тут відбувається!

Її теплі долоні торкаються моїх грудей, а я ловлю цікавість та страх у зелених оченятах.

— Відбуваються дивовижні події, але я довіряю нашій тітоньці. Вона впорається.

Кидаю останній погляд на Фаїну Іванівну, яка так емоційно махає долонями перед витягнутою від страху мармизою Кротенка, що от-от і ця гарячи жінка пройдеться по його фізіономії, гарненько її рихтуючи.

Неподалік від них смиренно стоїть Толя. Його незворушне обличчя та скляні очі можуть означати лише два стани: він або дуже злий, або на продуктовому шопінгу з Фаїною вона його довела до ручки.

— Контролюй ситуацію, Толіку! Якщо Фаїна Іванівна нокаутує Борю раніше, ніж я повернуся та побачу це на власні очі — носилки в дядька Панаса візьми!

На мою мініпромову чорнявий водій ніяк не реагує. Натомість він і далі вирячається в нікуди…

Нехай собі стоїть. А я маю відвести Яну подалі від жорстоких картин нашого буремного світу.