Глава 5.

В мене досить скромний гардероб і для побачення з Бориском мені довелося критично оглянути кожну мою сукню – а вдягти я хотіла тільки її і ніщо інше – і все-таки зупинилася на смарагдовій сукні-міді в міру облягаючій та з тонкими бретельками, які так красиво будуть виглядати на моїй блідій шкірі.

З волоссям вирішила зупинитися на ніжних завитих локонах. Фарбуватися не хотіла, але вирішила провести для своєї шкіри процедури дбайливого догляду, щоб завтра сяяти чистотою та свіжістю.

– Ох, як же я чекаю на нашу з Борюнчиком зустріч! – кружляючи кімнатою, мріяла я, щоб завтрашній вечір настав якнайшвидше.

І він, дійсно, не забарився.

О сьомій вечора я красунечкою вийшла з дому, радіючи, що батьки затримуються на роботі і мені не доведеться зайвий раз червоніти, дивлячись в їх очі.

З дому я вирушила до Санечки, адже, за легендою, я йшла на її “посиденьки” і хотіла побути на них хоча б хвилин двадцять.

Сашка зустріла мене захопленим поглядом:

– Вау, Яно, ти затьмариш усіх тих гламурних дуреп! – доки я кружляла, подруга підбадьорювала мене компліментами.

– Ох, Саш… Не нагадуй мені про гламур, – закусила я губу, не бажаючи думати, в лігвище яких золотих персонажів я потраплю…

Це не важливо. Головне: там буде Бориско!

– Не хвилюйся ні про що, – в своїй звичній впевненій манері сказала Саша. – Підкорюй Борюнчика своєю чарівністю. А може, і не тільки його…

О ні, тільки я подумаю, що, окрім Бориска, будуть ще якісь хлоп’ята, що забажають загравати зі мною, – мені відразу ж стає не по собі.

– Будемо сподіватися, що твій Боря – справжній лицар і образити тебе нікому не дозволить.

Ох, і я на це дуже сподіваюся! Бо ж я впевнена, що один хлопець на вечірці точно спробує мене скривдити. І це ніхто інший, як Назар Кулаченко. Мій персональний катюга. Де б він мене не зустрічав: в коридорі університету, в супермаркеті, парку чи посеред вулиці – відразу ж починав чіплятися і діставати. Нестерпний мерзотник!
– Яно, поглянь на мене.

Я ж вам вже говорила, що мої емоції як на блюдці? От і Санечка відразу відчула, що мені не по собі.

– Відразу телефонуй мені, якщо потрапиш в якусь халепу, затямила?

Киваю, в ту мить навіть не уявляючи, що зі мною може щось статися…

***

Саша замовила мені таксі і в маєток Козленка я дісталася без проблем.

Територія вражала своїм розміром та величчю вже з вулиці.

– Ти заблукала, лялечко? – зустрів мене глузливий охоронець біля воріт.

Лиш поглянувши на його кримезну статуру та зріст, який сягав майже два метра, я відчула бажання розвернутися і щодуху побігти додому.

Шкода, що я цього не зробила.

Назвавши своє прізвище, як і радив мені напередодні Борис, я позбулася насміху охоронця і він пропустив мене на територію палацу…

Я ніколи не відвідувала вечірки в приватних будинках мажорів, тому зараз, йдучи доріжкою, бездоганно чистого та красивого оформленого рослинністю та навіть статуями двору, я відчувала себе тут іноплянетянкою.

Що це за місце?

Звідки ці хащі?

Нас з тобою тут не знайдуть ні за що…*

*adm:t – лісостеп

Наспівувала в голові мотиви пісні, слова якої зараз лякали мене не на жарт. Мені було незатишно тут. Ще на вулиці, в дворі, я відчула, що нічого хорошого з моєї затії прийти сюди не вийде.