Виправи мене

Глава 3.1.

Єдине, чого мені зараз нестерпно хочеться, – це заритися обличчям в постіль, закрити вуха подушкою і намагатися вдавати, що я нічого не чую…

Однак рев дитини з-за дверей стає ну, просто нестерпним – і я все-таки підводжуся і йду до дверей.

Очікуючи зіштовхнутися лицем в лице з Армагедоном, відчиняю двері та ступаю ногою в коридор.

Відразу ж помічаю заповнений з гіркою тазок паперу посеред коридору та цівку диму з нього…

Хапаю переляканим поглядом трьох бешкетників та кричу:

– Ви що вироб…

Речення закінчити не встигаю, бо ж невідомого походження ливень знаходить мене своєю єдиною жертвою і добряче так поливає до самих босих ніг. А щоб не здалося цього мало – на біс концерту мені на голову летить якась посудина, дивом не пробиваючи мені  череп.

Сердито відкидаю її на підлогу і дивлюся розлючено на три пари оченят, які ляскають віями як янголятка, а не демонята, що розвели в будинку багаття та облили крижаною водою свого дядечка! 

– Що ви натворили?! — горланю так, що й дурнувата музика на фоні цього галасу, здається янгольским співом. — Чи вив же зовсім мізки свої вивітрили?!

– Не кіпішуй, дядечку, – усміхається мені Пилип, дивлячись на мене своїми насмішкуватими зеленими очима, як на якогось набридливого комара. – Багаття в тазику. Тебе не спалимо.

– Агу! – підспівує йому Даня, наймолодший серед цього племені.

– Мене водою навіщо облили?! – мокрий і злий не можу заспокоїтися аж ніяк! 

А їх спокій і цей вигляд, мов: “чого галасуєш, все круто!” – ну, просто виводить мене з себе!

– А це вітальний жест, дядя, — дивлячись на мене круглими та ясними синіми оченятами роз’яснює Полінка — справжнє серденько і відрада очей моїх. Якби ж вона ще не водилася з Пилипом та не брала участь у його зухвалих акціях непокори!

– Вітальний жест?! – не втримуюся від приголомшення. Здавалося б, чому ти дивуєшся, Ілля?! А кожна їх нова витівка – як вперше…

Мабуть, мій подив надто натуральний та красномовний, бо ж дітлахи вибухають таким реготом, що я аж рота відкриваю від їх швидкого перемикання з бешкету до веселощів…

Шалена дітвора. Люта.

Не проходить і хвилини з їх галасливого сміху, як відчиняються двері сусідньої від мене кімнати – тієї самої, з якої досі лунає шалена музика – і в коридор виходить ще один (дяка Богу – останній) найстарший племінник – Юра.

– Ви тихіше можете?! – кричить він на нас всіх, але дивиться конкретно на мене, ніби це я тут основне джерело галасу.

Писок старшого нелюда спочатку перекошується від гніву, а потім від істеричних судорог.

– Ауф… Ти як завжди в лузерах, дядечко! – заливається він сміхом, оцінивши мій вигляд мокрого курча, про що я вже майже і забув.

Лечу до нього, щоб хоч на комусь відігратися та спустити гнів, однак цей Юрась-карась спритно юркає в свою печеру і зачиняє двері перед моїм носом.

Б’ю кулаком по його дверях з розпачу та повертаюся до меншеньких…

Пилип, Поліна та Даня, як талановиті актори однієї трупи, грають свої емоції до кінця.

Перехожий і не скаже, що з ними щось не так! “Ні, Ілля, – скаже він, – це в тебе не всі дома! Поглянь-бо, які вони янголята!”

Еге ж! Янголи. Смерті.

– А ну марш звідси! – уривається терпець і без того моєму крихкому терпінню. – І щоб не показувалися мені на очі до самого від’їзду! Затямили?!

– Не хочу тебе засмучувати, дядечку… – починає Пилип своїм тоном від якого в мене так і сверблять кулаки. – Ми надовго.

– Що означає “надовго”?! – не хочу навіть думати, настільки надовго…

– Те і означає! – сердито тупає ногою Пилипко і додає голосом, в якому розпачу багато більше, ніж він хотів би передати: – Татко нас кидає тут, а сам їде!

– Куди?!

Цього мені ще тільки не вистачало…

– В Китай, – говорить Полінка.

Ні, ні, ні… це якийсь дурнуватий жарт, сон, жахіття… 

Брат не може так за мною вчинити! Ні за що!

Надія вмирає останньою! Я не збираюся їй вступати цю чергу. Тому й лечу, як шалений гінчак, до сходів та вниз на пошуки любого брата!

***
Ваші сердечки книзі, підписка на мою сторінку та відгуки надзвичайно важливі  =)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше