Розділ 10

Настя

Попри обіцянку Саші зустрітися ввечері, я так і не дочекалась його приїзду. Відразу уява намалювала когось з його коханок. Напевно пішов до них. Мала б радіти, що він не чіпляється до мене. Але натомість відчуваю справжнє роздратування.

Ходжу по кімнаті не в силах заснути. Але все-таки мені вдається задрімати. Навіть виття собак, яких я так і не помітила у маєтку не завадило моєму сну.

Прокидаюсь різко вночі від якогось шуму.

Прислухаюсь, але в будинку наче тиша. Від несподіваного стресу дуже хочеться пити. Я йду тихенько в коридор, щоб спустивсь на кухню.Саме в цю мить двері в глибині коридору відчиняються і на зустріч мені йде Саша. І все б нічого, от тільки йде він голий. Витираючи волосся рушником. Я залипаю на нього від розгубленості і повної несподіванки.

Так і стою витріщаючись на свого чоловіка. Без одягу він значно кращий, ніж в ньому. Очі ковзають від широких грудей до довгих ніш з вузькими стегнами. І погляд зупиняється десь посередині. Розумію, що червонію. Але відірвати погляд не можу. Там дійсно є на що подивитися. Я вже не дівчинка. Я розумію, що цим можна робити. Але навіть мені трохи боязно стає, коли я уявляю процес. Навіщо уявляю? Воно саме так виходить. Думки всі лише навколо цього.

В горлі так сухо стає, що сковтнути слину не видається за можливе.

Саша робить кілька кроків, помічає мене і ніби умисно красується.

— Мене чекала, їжачок? — питає, навіть не думаючи прикритися рушником. Тим часом те що по середині стає все більшим.

Мені вже важко дихати. А серце калатає мов скажене в грудях.

— Ти… Ти…

Це все, що я можу з себе видуши. Він сміється.

— Я. Увесь у твоєму розпорядженні. Можеш дивитися скільки хочеш. А може і помацати…

Ну навіщо він це сказав? До цієї миті мацати мені його абсолютне не хотілось. А тепер якась нездорова цікавість розібрала. Розумію, що я вже не спроможна йому щось розумне відповісти. Треба тікати від нього.

Я так і роблю. Розвертаюсь і біжу в напрямку сходів.

Він стрімко доганяє і притискає до стіни. Всім своїм голим тілом. Від Саші пахне якимось гелем для душу. Цитруси і хвоя. Мов в манго занурилась. Але набагато терпкіше і пряне.

— Я тебе що образив, їжачок? — питає схиляючись до вуха.

— Пусти, — пошепки кажу я.

Хоч і розумію, що в будинку напевно нікого немає. Таміла займає окремий будиночок в саду. Тож навіть якщо я кричатиму, мене ніхто не почує. Але говорити голосно в цій ситуації мені щось заважає. Ми і так інтимно притиснуті одне до одного. І відділяє мене від Саші лише тонкий трикотаж моєї нічної сорочки.

А треба було піжаму одягати.

— А ти не тікатимеш від мене? — він обпікає подихом вухо.

— Я пити хочу… А ти тут… Неподобство! — щось страшне зі мною відбувається. Бо мій язик мені відмовляється служити. Видає якісь незрозумілі звуки замість потоку обурення і лайки. А Саша, між іншим заслуговує і на те і на інше.

— Яке неподобство? Ти тільки не кажи, що голого мужика не бачила ніколи в житті! — він навпаки впевнений в собі і дуже веселий.

— Бачила, — відповідаю я. — Але ти ж… Того… ну…

Хочу сказати, що він мені чужа людина. І у мене є хлопець. І я хочу бути йому вірна. Але виходить погано.

Чим довше я стою притиснута до голого торса, тим мені гірше. Наша наче нічого не робить. Хіба що лоскоче подихом шкіру у мене біля вуха. Але я плавлюсь. Від його тепла, від його запаху, від цієї неправильної, гріховної близькості.

Я уловлюю цей момент, коли мене починає розбирати остаточно. Живіт наповнюється тягучим болем. Але цей біль приємний. Серце тепер пульсує теж там внизу. Викликаючи майже болісні відчуття, коли я злегка рухаю стегнами.

— Відпущу за один поцілунок, — Саша торкається носом моєї щоки. Треться об неї, і прикушує мочку вуха.

— Цілуй, — швидко погоджуюсь я.

Думаю, що він цілуватиме десь там, де зараз його губи. Шию чи щоку.

Але він перехоплює вільною рукою моє підборіддя і змушує мене задерти голову до нього назустріч. В напівтемряві безпомилково знаходить мої губи. І.. Ні не впивається. А торкається досить ніжно. Ніби вивчає мій смак. Дає звикнути до його дотику. Його губи такі ніжні на моїх. Що я сама привідкриваю рот йому на зустріч.

Цей поцілунок схожий на занурення в тягучий мед. Солодко так, що аж гірчить. І все моє тіло палає. Здається кожен сантиметр шкіри став гіперчутливим, і навіть нічна сорочка створює дискомфорт.

— Солодких снів, їжачок, — каже Саша відриваючись від моїх губ. — Завтра повторимо?

І не чекаючи відповіді йде до своєї кімнати, наостанок даючи можливість помилуватися його ідеальними сідницями.

Прокидаюсь зранку вся розбита. Все тіло ниє. Я розумію, чому так. Бо лягала спати в дуже сумбурних відчуттях і збуджена. Від того спалось мені погано.

Не пам'ятаю, коли у нас з Вадиком було таке, щоб я так сильно хотіла сексу. Я зазвичай була або втомлена від роботи, або з зіпсованим Вадиком настроєм.

Він часто любив влаштувати сварку, а потім миритися в ліжку. Від того я майже не отримувала жодного задоволення від сексу. Бо була морально до нього не готова. За що отримувала щедрі порції образ в своїй фригідності, в тому, що не люблю Вадика, не хочу його і не прагну близькості.