Глава 21

Глава 21
Справи детективні

В цей день Сальві заглянула у домашню мережу лише під вечір. Їй було цікаво, як викрутиться Анвар без неї на святі. Відразу ж побачила масу повідомлень, що Пташка вже прибула. Діти хвалилися свіжими знімками з улюбленицею, а дорослі ділилися припущеннями, хто ж цього разу виконує роль Пташки.  На думку Сальві це мала бути Едіт, яка щороку супроводжувала Анвара на святі.  Але секретарку всі добре знають. Чому ж не впізнають?  Хтось припустив що це раті Рассел. Як завжди, ніхто з оточуючих не пам’ятав як саме виглядає Сальваріта. Інші вважали, що це нова працівниця, та, що так вправно вміє малювати.  Втім ні! На одній з фотографій Сальві побачила Дизайнер поряд із Пташкою. Отже не вона! І нарешті хтось зауважив, що нова Пташка схожа на дівчину, яка щодня розносить товари з маг-доставки. І тут все встало на свої місця. Сальві відразу пригадала, що саме цю роботу запропонував Анвар своїй людисці. 

Від злоби Сальваріта ледь не захлинулася. Відразу відчула печію у ділянці шлунку — так про себе давав знати відібраний у хлопчиська вогонь. Сконцентрувати його вийшло напрочуд швидко. А далі – за підручником: Сальві уявила, як пекуча субстанція скручується в тугу кульку і ледь не підстрибнула від радості – вогонь слухняно піддався. Задоволено зітхнувши, вона ледь не вивергла його з подихом, але вчасно схаменулася і зусиллям волі заштовхала кульку назад.

Що робити далі, дракониця не знала. Раніше ніколи не думала над цим, а вогонь рвався назовні. Сальві злякалася, що спалить хату, якщо не втримає його, швиденько відчинила вікно і виплюнула вогонь на вулицю. Кулька, мов тенісний м’ячик, відбилася від бруківки і врізалася у старий перекошений паркан сусіднього будинку. Трухляві штахети спалахнули і через кілька хвилин обсипалися на тротуар сивим попелом. Зрозуміло, що жодного захисту від вогню сусідський будинок не мав. Людська голота, що мешкала в цьому районі, економила буквально на всьому.

Після виплеску Сальві трохи попустило. Дракониця зітхнула з полегшенням і зачинила вікно. Думка, що вона щойно знищила майно людей і жодних наслідків не відчула, підняла їй настрій до небес. Виходило, що драконячий ритуал на неї не діяв, а епізод у шкільні роки був звичайним співпадінням. 

Тепер вона була впевнена, що розрахується з ненависною людиською і залишиться безнаказаною.

Між тим, господар огорожі вийшов на вулицю оглянути наслідки. Почухав потилицю, озирнувся і приніс мітлу, щоб змести попіл. Слідом за ним вийшла жінка з совком і відерцем.

— Ти ба, який подарунок нам до річниці шлюбу! – сказала вона. – Жодних зусиль на розборку, наче хто знав, що ми збираємося міняти огорожу! Благослови Милосердний того хто нам так допоміг!
— Еге ж! – погодився чоловік. – І на сміттяра тепер витрачатися не потрібно, можемо замовити ту дорожчу модель, що тобі так сподобалась!

Вони закохано подивилися одне на одного і поцілувалися.

***

Варто було Владиці зацікавитися справою’ як все моментально зрушило з місця, навіть попри те, що на святковому тижні більшість установ не працюють.

Результати дослідження Анварової крові надійшли одночасно з обох магічних лабораторій і повністю співпали з висновками Ларріуса: на організм піддослідного впливали довгий час, використовуючи приворотне зілля. Також у всіх трьох зразках були виявлені залишкові сліди аури виготовительниці препарату. Оскільки всі спадкові відьми в державі зареєстровані, знайти майстриню темних діл не склало труднощів. Втім, обшуку в Анваровому пентхаусі уникнути не вдалося.

— Ти знав, що матір твоєї дружини – спадкова відьма з найтемнішим даром? – запитав Ардоні Анвара.
— Та звідки? – здивувався той. – Я її ніколи не бачив! А Сальваріта ніколи не казала…
— Авжеж, – зітхнув Іріас, – не настільки  ж вона дурна, щоб хвалитися подібним.

Повчати Анвара, що варто було б більш відповідально ставитися до власного шлюбу, він не став, натомість простягнув робочий планшет:

— Оскільки ти постраждала особа, а пентхаус належить тобі, нам потрібен твій дозвіл на обшук. Це обов’язковий елемент розслідування, ми зобов’язані його провести.

Анвар мовчки тицьнув пальцем у екран: нехай шукають, якщо треба. Він був пригнічений тим, що підозра підтвердилася.

Поки Іріасові підлеглі шманали його домівку, Анвар перебував у глибоких роздумах. Ще напередодні він вирішив, що нізащо не залишиться чоловіком облудниці. Того некерованого потягу, що зводив його з розуму останні п’ять років, він більше не відчував, вочевидь, без підкріплюючої дози почався процес відновлення організму.  А що стосується прив‘язки, то тут, хоч-не-хоч, доведеться залишити все як є. Бо магію не змінити. Звичайно, одружитися він більше ніколи не зможе, але і контактувати з колишньою дружиною не буде зобов’язаний. Треба лише доручити комусь наглядати за нею, щоб і харчувалася і лікувалася вчасно, бо залежати від її можливих хвороб Анвар не хотів.

— Іре, а що саме ви сподіваєтесь знайти, якщо основне вже доведено? – запитав Анвар, спостерігаючи, як ретельно нишпорки з Департаменту переглядають речі Сальві.
— Будь-що, що підтвердить, що саме Сальваріта підливала тобі зілля. Можливо, ємність з залишком речовини… Це було б найкраще. Інакше Рада не дасть тобі дозволу на розлучення…

Договорити він не встиг. 

— Ось! Здається це воно! – молодий страж тримав у руках косметичку Сальві і флакон, пустий, на жаль, від якого фонило чужою аурою. – Знайшли у ванній, серед косметики. Ауру відьми чутно навіть з герметично закритою кришкою. А вмісту ж – лише по стінках розмазано!

— Відправляй на експертизу і додай, що справою цікавиться сам Владика, нехай рухаються швидше.

Підтвердження не забарилося. Через півгодини Ардоні був готовий йти по Сальваріту. Він наказав підготувати окрему камеру з вимкненим антимагічним захистом, бо навіщо він безмагічній істоті, аж тут спрацював встановлений коло будинку відьми спостережник. А разом із тим прийшов загальноміський сигнал про несанкціоноване застосування на Східному Краю драконячого вогню.