Глава 18

Глава 18
Рішення Владики

Іріас Ардоні, попри своє невисокорідне походження, належав до драконів, яким доступ у палац Владики був відкритий у будь-який час доби.
Вісімнадцять років тому йому пощастило познайомитися з драконятком на ім’я Кайріс. Вуличний хлопчисько, покинутий батьками практично напризволяще, якось впав в око подружжю Меллардів. Опікувалася ним Зоя, дружина Ейна Мелларда. Вона і виявила, що Кай – не людина. Оскільки Ейн був тоді до біса зайнятий вирішенням власних проблем, Зоя звернулася по допомогу до Іріаса. Її цікавило, насамперед, чи можна знайти справжнього батька драконяти. Іріас узявся за це питання всерйоз.
На швидкий результат він не розраховував, але наполегливо шукав, а паралельно розв’язував Каєві життєві проблеми. За кілька місяців вони разом із Зоєю привели хлопця до ладу так, що й поважному товариству показати було не соромно. Ейн теж не залишився осторонь – влаштував малого на навчання, бо тягнути з цим було ніяк не можна – брак знань у Кая спостерігався в усіх напрямках, про що не запитай. Поступово Ір настільки звик до хлопчиська, що навіть вирішив усиновити його, якщо справжній батько не знайдеться або не зрадіє нащадку.

Однак те, що сталося далі, змінило життя детектива докорінно. Батьком Кая виявився ніхто інший, як Владика Середніх земель Східного континенту Валідіор Валаді — наймогутніший дракон цієї частини світу. Валідіор вчепився у знайденого спадкоємця усіма чотирма кінцівками. Воно й не дивно. Він ніколи не був одружений і дітей, народжених у шлюбі, не мав. А спадкоємець йому був вкрай необхідний. Те, що у нього знайшовся син від випадкового зв’язку, Владика розцінив як дарунок Милосердного. Втім, голову від щастя на цей раз не втратив (траплялося-бо з ним подібне раніше – розпестив він свою попередню спадкоємицю – принцесу Аленсію, – аж до смерті).
Тож виховання юного принца Владика доручив тим, кого хлопець уже сприймав як найближче оточення – четі Меллардів та Іріасу Ардоні.

Наступні дев’ять років Ір провів поруч із Каєм — супроводжував на різні заходи як охоронець, сидів із ним на заняттях, коли уроки проводили запрошені науковці, не з числа штатних працівників школи. Улюблену роботу в Департаменті йому на цей час довелося залишити, але Ір жодного разу не пошкодував про це. По-перше, з Каєм йому було справді цікаво, а по-друге, він і сам отримав освіту найвищого рівня. Потрапити на навчання такої якості, як пропонував своїм учням Ейн Меллард, Іріас раніше і не сподівався. А тут само собою вийшло, наче з неба звалилося. Після закінчення школи вони з Каєм разом склали іспити вищого магічного рівня, що відкрило Ардоні шлях до  найвищих керівних посад. Саме цієї ланки в освіті не вистачало Іріасу, щоб із звичайних детективів перейти у керівництво служби правопорядку. Тож нікого не здивувало, коли по досягненні Кайрісом повноліття, Владика запропонував охоронцю принца очолити Департамент.

***

Отже, доступ до палацу у головного детектива був, і кімната в апартаментах Кайріса зберігалася за ним донині, хоча відтоді, як принц перестав потребувати постійного нагляду, минуло вже дев’ять років.

Палац Владики — величезний, за день не обійдеш. Ще й магією тут, без особливої потреби, користуватися заборонено. Відкривати драконячий шлях Ардоні мав право лише у крило принца. Останнім часом він рідко сюди заходив, адже Кая вдома практично не було. Той, як усі молоді дракони, проходив зараз етап становлення на Зеленій Землі, в одному з монастирів. В апартаментах принца було тихо. Всюди чисто, повітря свіже, але жодної живої душі. 

 Затримуватися у своїй кімнаті Ір не став – відразу рушив до кабінету Владики. Дорога була не близькою, тож Ір сподівався, ідучи, обміркувати своє прохання, тобто, в якій формі його подати. Втім, до кабінету він так і не дійшов – Валідіор сам трапився йому назустріч.

Побачивши головного детектива, Владика зупинився, а у відповідь на ввічливий уклін і прохання приділити кілька хвилин, буркнув: 

— Тільки побачив тебе – зрозумів, що вечеря у сестри відкладається. Йдемо, поговоримо.

Ардоні стало трохи моторошно. Не хотів він ставати на заваді планам Владики, але назад дороги не було - не відпустить Валідіор його тепер, аж поки не довідається в чому справа. Такий вже він є, цікавий до всього. Але якщо питання раптом здасться йому нікчемним, то і розізлитися може, особливо якщо потурбували невчасно.  

Дарма Іріас нервував. Сказати, що розповідь зацікавила правителя - не сказати нічого. Та й не дивно. Не кожен день в державі з’являються прибульці з іншого світу. Точніше, донині про жоден подібний випадок відомо не було. Тож не дивно, що  правитель забажав пересвідчитися, чи не наплутав Іріас чого. 

— Приведи-но сюди вашого лікаря-експерта, – сказав він. – Можеш відкривати шлях просто звідси, а повернешся у прийомну, я попереджу секретаря. 

Ого! Дозвіл на переміщення у найважливішу точку палацу  був ознакою найвищої зацікавленості!

Через чверть години док Ларріус стояв навитяжку  перед правителем і доповідав результати обстеження Майї-Іверті. 

За час відсутності Ардоні, народу в кабінеті Владики побільшало, доповідь експерта слухали не лише сам Валідіор, але й голова Медичної ради, а ще - всесвітньо відомі вчені -  герцог Саблонський, і його дружина раті Магда – видатний спеціаліст з медичного стазису. Саме вона підтримала ідею про захист незвичайної жінки. Та й голова Медради погодився з нею.  

— Гаразд, – підбив підсумок Валідіор, – переконали! Дамо людській жінці, не прив’язаній до дракона, дозвіл на шлюбний захист. Але кому дістанеться друга половина браслета? Не пощастило жінці з кавалерами! Один її істинний – одружений, другий сам просить вберегти її від нього. 

Ір ледь втримався від відповідної реакції. От же ж старий драконисько! Не може, щоб не штрикнути!

— Можливо, Нілі, дочці Іверті? – припустив він. – дівчата, здається, порозумілися,  вирішили жити разом і тепер багато в чому залежать одна від одної. До того ж, вони генетично споріднені…