Глава 17

Глава 17
День подружжя

Ніколи в житті Сальваріта не вчилася настільки наполегливо, як у попередні дні. Зрештою, у неї дещо навіть почало виходити. Доклавши трохи зусиль, вона осягнула, як потрібно концентрувати вогонь в одній точці і затримувати його на деякий час, не дозволяючи розтікатися по тілу. Довго контролювати цей процес вона не могла, зате навчилася тягнути силу з дитини щоразу, як їй було потрібно. На ранок Дня Подружжя Сальваріта вже могла спокійно запалити конфорку, дмухнувши на неї кілька разів. Натхненна своїми надзвичайними успіхами, вона занурилася в підручники з новим завзяттям.

Анвар дружини не шукав. Слухняно платив за всі її замовлення, але навіть телефоном не турбував. Раніше він так довго без неї не витримував. Сальві трохи муляло це – ревнощі ж нікуди не поділися, втім, вона вирішила, що розбереться з цим пізніше.

***

Надвечір’я дня Подружжя Анвар Рассел зустрічав не один, а зі своїм неодруженим приятелем Іріасом Ардоні. Обидва вони були вкрай шоковані тим, що сталося вранці. Кожен по-своєму, звичайно, сприйняв рішення Майї, але суті це не міняло.

Провівши дівчат і впевнившись, що Ір перебільшив, і жити в помешканні Іверті цілком можливо, Анвар повернувся в шале. За час його відсутності прибудинкову територію знову вкрило інеєм. Зате в сусідів буяло літо — діти з вереском стрибали у басейн, глава сімейства смажив м’ясо на мангалі, а його вагітна дружина щебетала по телефону, лежачи на теплому пісочку. Дивлячись на цю сімейну ідилію, Анвар вирішив не сваритися. Нехай святкують, у нього ж в душі все одно панує зима.

Не встиг він переодягнутися, як домашня програма повідомила про візитера. Анвар визирнув у вікно і побачив Ардоні – той, із виглядом побитого собаки, сидів на своєму звичайному місці біля вогнища. Анвар прихопив із доставки замовлене ще зранку мариноване м’ясо і вийшов до друга.

— От бачиш, йолопе, що ти накоїв! – докірливо сказав він. – Який з тебе, в біса, детектив, якщо ти власну мордяку не здатний контролювати! Усі емоції відображаються так, що не лише ми з Майєю, а навіть неповнолітня дитина їх розуміє! Не кажу вже про Ларріуса. Той взагалі був у шоці! Невже ти дійсно хотів її вбити?

— Ні… напевно, ні. Можливо, якусь мить… Не знаю, – Ардоні закрив обличчя руками. – Скоріше злякався, що можу цього забажати…

— А вона ж намагалася врятувати Іверті, коли та просила про допомогу! — з докором промовив Анвар. Не повірив він у те, що Майя сказала йому вранці. Не могла вона проігнорувати прохання Іверті, недарма ж опинилася біля її тіла! 

— Пробач… –  покаянно прмовив Ір.

— Та нехай вже! — Анвар роздратовано махнув рукою. – Що сталося – те сталося. Нічого не вдієш. Що далі будемо робити?

— Та за цим я і прийшов.

Ардоні поліз у кишеню й дістав невелику коробочку.

— Ось. Я подумав… Це стандартний поліцейський спостережник. Треба якось начепити його на Майю.

— Це той, що призначається для нагляду за злочинцями, які перебувають під домашнім арештом? Ти при розумі, Іріасе? Вона ж із цією штукою в жоден магазин зайти не зможе! А будь-який патруль стане затримувати її без питань і доставляти у відділок. Гадаєш, Майя буде за це вдячна?

— Зате ми завжди знатимемо, де вона…

Анвар мовчки витягнув телефон і викликав карту столиці.

— Вони обидві зараз у супермаркеті на площі Райдужних Водоспадів. Всього лише телефони, Іріасе, які добре видно в Мережі. І жодних девайсів, що принижують людину.

— Але ж телефон можна залишити вдома, а спостережник вводиться під шкіру!

— Жодна жінка, Іріасе, не залишить вдома новий гаджет. Гарантую, що найближчі кілька тижнів Майя та Ніла не розлучатимуться зі своїми телефонами ні вдень, ні вночі.

Детектив зітхнув. Звичайно, Анвар мав рацію, але у Іріаса були контраргументи:

— Від біди телефон не захистить, Анваре, і сам на допомогу не покличе. Та й весь час наглядати за дівчатами через Мережу ти не зможеш.

— Спостережник твій у цьому плані теж не набагато кращий, — зауважив Анвар, — хіба що сигнал подасть. Більш-менш повну гарантію захисту дає лише індивідуальний драконячий стазис… але де його взяти?

— Отож. Поки Майя-Іверті не є законною дружиною дракона, на цей захист вона не має права. Хіба що… – замислився Іріас.

— Що?!

— … звернутися за дозволом до Владики?

І поки Анвар ошелешено обмірковував цю думку, Ардоні буркнув, що незабаром повернеться, відкрив драконячий шлях – і щез.