Глава 7

Глава 7
Відкриття й висновки

Сальві була налякана. Того, що сталося з нею в кімнаті консьєржа, вона пояснити не могла.

Дракониця зайшла до службової квартири з єдиною метою – пересвідчитися, що там жити неможливо. І дійсно, переконалася, що комфорт там нульовий – старезні меблі, не модні шпалери, рипуче ліжко й покоцаний посуд. Людисьці тут буде незручно, і це драконицю тішило.

Аж раптом сталося щось непередбачуване. Вона звернула увагу на яскраву ковдру, що лежала на ліжку, і це розлютило її безмежно: точнісінько такий коц колись не дістався їй у школі – його перехопила одна зі старших дівчат. А він же їй так подобався!
Злоба, що так довго закручувалася вузлом у Сальві в грудях, раптом спалахнула й вирвалася назовні струменем вогню. Вся кімната вмить зайнялася. На щастя, імпульс був дуже коротким. Вогонь сам згас за кілька секунд, навіть пожежна сигналізація спрацювати не встигла. Розплавилося лише ліжко, на яке в мить виплеску дивилася Сальві; решта ж речей тільки трохи обгоріла. Передбачливий Анвар завжди захищав дерево і пластик спеціальним магічним впливом, завдяки чому йому вдавалося уникати пожеж у Драконячих Вежах.

Виплеск приніс Сальваріті полегшення. Попри переляк, вона заспокоїлася, обтрусила одяг і волосся від попелу і поспішила на вулицю, де на неї чекало таксі.

Направлялася Сальві в дім матері, який дістався їй у спадок. Вона хотіла перевірити, чи не залишилося в Маргіти ще бодай одного флакона приворотного зілля. Те, що було в Сальві, вже закінчилося, хоча вона й примудрилася розтягнути його аж на два місяці. Зменшення дози не позначилося на силі «кохання» чоловіка, що стало для Сальві справжнім відкриттям. Пояснити це вона не могла, але втрачати таку «любов» не бажала.

Обшукати материнське помешкання Сальваріта не мала можливості доволі довго – надто прискіпливо Ардоні спостерігав за виконанням покарання. Але сьогодні вона нарешті відчула себе вільною: провину було спокутувано. Віднині, як вона вважала,  зайва увага головного стража їй  більше не загрожувала, тож можна було зайнятися своїми справами.

І ось Сальві – в домі свого дитинства.

Атмосфера в приміщенні виявилась жахливою. Продукти, що залишилися на кухні, зіпсувалися. Сальваріта переступила поріг і ледь не зомліла від смороду. В напівтемряві – електрику відключили за несплату – вона дісталася до туалету і довго лякала унітаз страшними звуками.

Дракониця була майже у відчаї. Це і так був жахливий день – ще бракувало захворіти! Втім, згодом їй полегшало. Вона відчинила вікно і повикидала все зіпсоване на вулицю. Кому заважає – нехай сам  прибере! Невдоволення сусідів її не лякало – вона вже вирішила якомога швидше продати будинок, щоб отримати хоч якісь гроші.

Після цього Сальві ретельно обшукала всі материнські схованки, про які пам’ятала з дитинства. Нічого корисного не знайшла. У старому валянку біля порога – трохи грошенят; у банці з написом “Пекучий перець” – золоту каблучку; у шухляді з білизною – найбільший скарб Маргіти: кришталеву відьомську кулю.

Остання знахідка хоч трохи потішила Сальві. Куля була справді цінною – старовинною, насиченою силою багатьох поколінь пращурів Маргіти. Її можна було вигідно продати.

Сальваріті ця річ не була потрібна – Милосердний обділив її як драконячою магією, так і відьомською. У дитинстві вона багато разів брала кулю в руки, сподіваючись пробудити в собі хоч якісь здібності, але марно – в кришталевій глибині не з’являвся навіть туман…

Ось і тепер, кладучи артефакт у заглибину долоні – так, як завжди робила Маргіта, – Сальві не розраховувала ні на що.
Але раптом… у кришталі заклубочилося.

Дракониця втупилася в кулю,  відкривши  рота від здивування. В тумані поступово вимальовувалися обриси дитини. Спершу це було немовля – незнайома дівчина колисала  його на руках. Мить – і це вже гарненький хлопчик, а та сама жінка читає йому книжку. Ще через хвилю – підліток, надзвичайно схожий на Анвара. І знову та жінка поряд. Потім – юнак, готовий до перевтілення. І нарешті – молодий сильний дракон у небі над Головною Вежею…

Дарма Сальваріта так пишалася своїм інтелектом. На те, щоб збагнути, що саме вона побачила, у неї пішов майже весь день. Лише під вечір вона склала всі думки докупи: драконя, що з’явилося в кулі, явно було сином Анвара, а у нього – через прив’язку – не могло бути дітей ні від кого крім неї. Отже… вона вагітна!

Саме тому її нудило.

Не з’ясованим залишалося лише те, ким була та жінка, що леліяла немовля. Звичайно, Сальві пам’ятала попередження матері про потворну людиську, яка має намір відібрати в неї Анвара, але дівчина з видіння була зовсім не схожа на «суперницю».
Напевно це просто нянька, вирішила дракониця – і заспокоїлася.

Вагітність міняла все. Тепер не треба було шукати покупця на дім, і продавати кулю не було потреби. Більше того – віднині Сальві не потребувала приворотного зілля, бо їй вже не була потрібна увага Анвара. Свою «роботу» він виконав. А їй залишилося лише народити. Гроші за дитину вона отримає, щойно передасть новонародженого батькові. А далі – вона вільна і може робити все, що захоче!

Додому Сальваріта повернулася пізно. З задоволенням відзначила, що людиська в квартирі консьєржа .не живе – там усе обідране, а на підлозі стоять відра з фарбою. Піднялася в пентхаус і зрозуміла, що і Анвара вдома немає. А цей куди подівся? Невже знову втік у свій «сільський рай»? От і чудово – вона з задоволенням відпочине від нього! Не потрібен він їй тут аж до самого народження дитини. У Сальваріти тепер були власні справи, демонструвати які чоловікові вона не збиралася.

Те, що вогонь, який так налякав її в кімнаті консьєржа, належав дитині, вона зрозуміла. Так само, як і те, що пророчий дар, притаманний вільмам, – також походив від хлопчиська. Як же це було несправедливо! Магія, яка мала б виявитися у неї, проявилася в ще ненародженому Анваровому сині. Заздрість до власної дитини миттєво заполонила її суть. Ох, як же Сальві хотілося відібрати цей дар у малого і залишити собі! Шкода, що це неможливо. Але чому б не скористатися ним, поки дитина не народилася? Якби вона вміла керувати вогнем, то до самих пологів могла б відчувати себе повноцінною драконицею. А якби ще й передбачити щось вдалося – взагалі стала б хазяйкою становища!