Частина 2. «Не Відаючи Броду, не Лізь...»

Мореас Фрост

                                                          ВИПАДОК  НА  ПЛЯЖІ

   Помічено, що найчастіше неусвідомлені згубні

рухи в людей виникають, як правило, або через

їхню недоумкуватість - елементарне незнання чи

людську дурість, або від переоцінки власних сил,

або під впливом надмірної дози алкоголю. Але

часто трапляється таке, що в одній людині всі ці

три негативні фактори проявляються одночасно.

Тоді чекай біди. Тут йтиметься про небезпечне і

підступне явище - розривну течію або відбійний

тягун, що іноді можуть відбуватися на морських

пляжних акваторіях поблизу лінії прибою

                                          Частина 2. «Не Відаючи Броду, не Лізь...»

      ... Нас, «героїв»-першопрохідців, набралося аж дев'ять осіб на чолі зі старпомом, як старшим за заходом. Крім нього і мене, зі штурманів - ще Єгор і плюс два механіка, інші четверо - з команди.

      День видався спекотним уже з раннього ранку. Тому, проходячи повз пакгауз*, що стояв перед нашим причалом, біля входу в який кучкувалися докери у свій перший страйковий день (а вони, як це в них зазвичай заведено, страйкують на своєму робочому місці, тобто біля нашого причалу), ми мимоволі біля них зупинилися. Тут якраз стояли кілька платних «автоматів», заряджених різними напоями. Наші наміри були прозорими, читалися неозброєним поглядом - у неблизьку пішу дорогу прикупити по баночці прохолодного пивка.

      Однак скористатися благами цивілізації, чи то пак платним сервісом, ми не встигли. А «виною» всьому - наші страйкуючі докери. Чесно кажучи, вони нас міцно здивували. Дізнавшись, куди ми прямуємо і що по ходу шукаємо винну крамницю, вони без жодних церемоній, категорично відвадили нас від «дурної» затії. Без зайвих слів послужливо завели до себе в пакгауз і, радо відчинивши розсувні двері величезної, на всю торцеву стіну, холодильної шафи, люб'язно запропонували скористатися чим бог їм послав, викликавши в нас натуральний шок від кількості та асортименту всіляких напоїв - у нас просто очі розбіглися від побаченого достатку. Тут було все, що душа може забажати в плані пиття, ну, хіба що за винятком високоградусних напоїв: від звичайної нейтральної та газованої води, а також «пепсі» і «кока-коли» і натуральних соків до різних сортів пива і, що здивувало, сухого і напівсухого вина, і білого, і червоного, у спеціальних картонних упаковках ємністю в галон (приблизно 4 літри).      

      Треба сказати, завдяки несподіваній, але такій приємній гостинності, докери нас пристойно під-затарили! Тепер і візит до магазину виявився абсолютно зайвим. Крім баночного пива і «коли», нас наділили кількома упаковками вина. У такому приємному перевантаженні ми і висунулися в напрямку пляжного комплексу.

      - Хлопці, тут наша постійна резиденція, і коли ми тут, на місці, то забудьте ви про ці тричі неладні «автомати»! Вони ж вас вкрай розорять. Ви тільки погляньте на ціни! Вважайте, що вони стоять тут для блиску. Не скромничайте, заходьте к нам в будь-який час і користуйтеся, чим хочете і скільки хочете, навіть не питаючи! Усе, що ви тут бачите, оплачено нашою рідною профспілкою! -підвели риску великодушні докери наостанок.

      До речі, в тому ж пакгаузі стояли більярдний і тенісний столи. Ось де реальна турбота про людей праці! Та за таку профспілку будеш ратувати руками і ногами, а за таку роботу триматися зубами!

      ... До знаменитого комплексу вийшли чітко і швидко, без втрати темпу, анітрохи не заплутавши, хоча місцевість - зовсім незнайома. Власне, а як можна загубитися або серйозно заблукати, коли в нашій команді - два головних суднових штурмани?!...

      Так, безумовно, центрова споруда, звісно, завидна, грандіозна, дуже нас вразила - шикарний 50-метровий басейн олімпійського типу на вісім повноцінних доріжок, а поруч, невід'ємно від дорослого басейну, овальна чаша дитячого - з глибиною від по коліно і до максимум по пояс. До того ж із безперервною регенерацією морської води, що довгим трубопроводом подається прямо з глибини морської. Ну що тут ще можна сказати?.. Зроблене з любов'ю, обладнане за останнім словом техніки, з усіма можливими зручностями і під знайомим для нас із дитинства девізом: «Все - для блага народу!». Тут уже справді буржуям ніяк не відмовиш, все і в повному обсязі саме для нього самого, народу, передбачено!

      Тут тобі і кафе з баром, і крамничка з сувенірами та всілякими плавальними пристосуваннями, не кажучи вже про роздягальні та душові, як на відкритому повітрі, так і з індивідуальними кабінками, та багато чого ще... До речі, і величезний секундомір із секундною стрілкою, для контролю запливів на час! Загалом, за можливості повний сервіс! Браво буржуїнам!

      Однак, гідно оцінивши візуально всі принади штучної купелі, вирішили, не затримуючись, спершу освоїти берегову пляжну зону, що було цілком логічно з огляду на те, що в руках наших «гріється» серйозний питний багаж. Ну не могли ж ми настільки нахабніти, щоб так запросто дозволити собі розкластися просто тут, перед очима добропорядних городян та їхніх чад, безтурботно попиваючи вінішко на очах у чесного народу, а тим паче дітей! Уявляю, як би вони на нас витріщалися!.. Загалом, мудро вирішили: цей «жабник» може і почекати до кращих часів... Якось пізніше виберемо момент для планомірного освоєння інфраструктури знатного комплексу. Часу для цього попереду - вагон і маленький візок на додачу. І ми в єдиному пориві рушили безпосередньо в пляжну зону.

      До речі, день був суботній, а отже, вихідний. Тому, напевно, і наплив людей на пляжі виявився доволі чутливим. Принаймні, на осяжних межах ближніх кількох сотень метрів пляжної зони, до того ж зовсім не вузької, було досить людно. Навіть занадто. Прибережна акваторія теж була насичена народом, який купався.