Турбота без слів

Дівчина теж дуже втомилася за весь день. І справді, день виявився виснажливим. Стільки всього сталося, та ще й у її день народження!

Заваривши собі чай, вона випила його, і її теж почало хилити на сон. Так вона й заснула за кухонним столом.

Минуло близько трьох годин, відколи вони заснули. Першим прокинувся хлопець. Він почувався дуже добре. У голові вже нічого не стріляло, хоча в очах ще трохи пливло. Він обережно встав і пішов на кухню, щоб заварити собі каву. Та раптом побачив її. Дівчина спала, згорнувшись клубочком, на дивані, який стояв біля столу. Подивившись на неї, він подумав: «Вона весь цей час тут проспала? Чому не пішла в залу? Чи навіть біля мене могла б лягти…» Раптом він легенько вдарив себе долонею по обличчю й промовив:

— Б**ть, що я несу? Яке «біля мене»? Боже, я точно з розуму з’їхав! Але що поробиш, якщо я так сильно в неї закоханий…

Він сів на стілець біля дивана й знову заговорив сам до себе: «Вона така мила, так мило спить. Ну така вже миленька! Але їй незручно в такій позі. Може, перенести її на ліжко? Нехай хоч нормально виспиться. Вона стільки всього сьогодні пережила, так перелякалася за мене. А я вже не спатиму — приготую вечерю». Він обережно взяв її на руки й відніс до спальні. Поклав на ліжко та накрив ковдрою.

— От і все, — промовив він. — Тепер нормально виспишся. Солодких снів.

Усміхнувшись, хлопець обернувся й пішов на кухню. На диво, він дуже добре вмів готувати. У холодильнику було чимало продуктів. Видно, що дівчина часто тут бувала. Він узяв усе необхідне й почав готувати вечерю. Згодом красиво розставив страви на столі, наче в ресторані. Від їжі йшов такий апетитний аромат, що аж слинка текла.

Закінчивши, хлопець підійшов до спальні, щоб розбудити дівчину, але вона вже прокинулася. Спочатку дівчина не зрозуміла, як опинилася тут, адже заснула на кухні. Вона подумала, що спала разом із ним, і від цієї думки їй стало ніяково. А раптом він переніс її до ліжка, і вони справді спали поруч? Вона швидко піднялася на ноги й попрямувала до дверей, але саме в цей момент до кімнати зайшов хлопець.

— Ти вже прокинулася?

Дівчина підбігла до нього й дала ляпаса, сама не розуміючи, чому так вчинила. Рука ніби сама піднеслася.

— Ти що робиш? Навіщо мене вдарила? — сумним і трохи розгубленим тоном запитав хлопець.

— Ой! Вибач, я не хотіла. Рука сама піднеслася. Пробач!

Він замовк, бо зовсім не розумів, чому вона так вчинила.

— Пробач мені. Я не хотіла тебе бити. Просто здивувалася, коли опинилася у спальні, хоча заснула на кухні. А коли побачила тебе, то подумала, що ми спали разом. От і вдарила…

— Я зрозумів. Скажу чесно: це я переніс тебе до ліжка, бо побачив, як ти спала на кухні. Тобі було незручно, от я й вирішив, що краще перенести тебе, щоб ти нормально виспалася. Але сам я не спав — увесь цей час був на кухні й готував вечерю. Кажу правду.

— Та я тобі вірю. Просто справді подумала не те, коли прокинулася у спальні, хоча мала бути на кухні.

Усередині дівчина відчула полегшення від того, що вони не спали разом. Водночас їй було дуже ніяково, адже вона й не думала, що він настільки про неї піклується.

— Вибач за ляпас. Я сама не знаю, як так сталося. Пробач.

— Я розумію. Усе добре.

— Дуже болить?

— Трохи. У тебе досить сильні руки.

— А де саме болить?

Хлопець приклав руку до щоки, показуючи місце удару. Коли він її прибрав, то здивовано завмер: дівчина приклала свою долоню до його щоки саме там, де він щойно показував.

— Ти що робиш? — здивовано запитав він.

Відчувши її холодну руку, хлопець подумав: «У неї такі холодні руки. Вона взагалі не зігрівається? Напевно, уся така холодна»

— Трохи холоду на рану, щоб перестала боліти, — пояснила дівчина.

За хвилину вона прибрала руку.

— От і все. Тепер більше не повинно боліти.

Хлопець торкнувся місця, де була її долоня, і справді відчув, що щока вже не болить.

— Що? Ще болить? — запитала вона, помітивши, як він знову приклав руку до обличчя.

— Та ні, усе добре.

— От і добре, — усміхнулася дівчина.

— Ходімо до столу, там уже їжа вистигає.

Коли вони прийшли на кухню, дівчина побачила, яка краса стояла на столі. Стільки різноманітних страв, і всі на вигляд здавалися неймовірно смачними!

— Яка смакота! — радісно вигукнула вона. — Це ти сам усе приготував?

— А хто ще? Звичайно, я.

— Нічого собі, ти справжній кухар! Молодець, поважаю.

Вони сіли за стіл одне навпроти одного й почали вечеряти. Дівчина ще навіть не здогадувалася, що найголовніший сюрприз чекає на неї попереду. Їжа була настільки смачною, що вони майже не розмовляли, повністю зосередившись на стравах. Коли з вечерею було покінчено, хлопець запропонував випити вина. Усе-таки свято, а яке ж свято без алкоголю? Дівчина погодилася. Проте після кількох келихів зрозуміла, що вже сп’яніла, тоді як хлопець залишався абсолютно тверезим. Його було дуже важко споїти. Помітивши, що її вже добряче розвезло, він сказав:

— Усе, більше не п’ємо.

— Чому? Давай ще по келиху!

— Та вистачить уже! Ти й так п’яна. Навіщо ще пити?

— Ну, ладно…

— До речі, у мене є ще один подарунок.

— Який?

— Почекай хвилинку.

Хлопець побіг до сусідньої кімнати, де на нього чекав торт із дев’ятнадцятьма свічками. Він узяв його, запалив свічки й поніс на кухню, наспівуючи пісню різними мовами — корейською, англійською та українською.

— З днем народження тебе! З днем народження тебе! З днем народження, *імʼя*! З днем народження тебе!

Дівчина була в захваті від торта й від того, як гарно він співав. Вона швидко задула свічки та загадала бажання: «Хочу, щоб ми були разом».

— Що загадала? — запитав хлопець.

— Та нічого такого. Щоб усе й у всіх було добре, — збрехала вона.

— Ясненько.