Зустріч яка пішла не за паном

Настав ранок. О 10:00 дівчина прокинулася й одразу почала збиратися. Вона довго думала, як гарно вбратися. Перевернула всю шафу, але нарешті, приблизно через годину, знайшла собі відповідне вбрання. Хлопець прокинувся об 11:00 і теж почав збиратися. Він дуже сильно переживав, бо хотів мати гарний вигляд, хоча й не надто хотів показувати, що так старанно наряджався. На вулиці було дуже холодно. Здавалося, що ось-ось піде сніг, хоча прогноз погоди його не обіцяв. Як би вони не вбралися, усе одно обоє мали бути в теплих куртках. Та хлопець був ще й у шарфі, який зв’язала для нього дівчина.

Нарешті вони обоє вирушили до місця зустрічі. Цього разу дівчина прийшла першою. Вона чекала на нього хвилин десять і вже почала думати, що він не прийде. А річ була в тому, що автобус, яким їхав хлопець, потрапив у невелику аварію. На щастя, сам він не постраждав серйозно, хоча на голові була досить глибока рана, з якої трохи сочилася кров. Хлопець настільки зациклився на тому, щоб прийти вчасно або навіть раніше за неї, що спочатку майже не звертав уваги на рану. Через аварію йому довелося частину шляху пройти пішки — приблизно два кілометри.

Дівчина вже чекала на нього п’ятнадцять хвилин. Вона почала думати, що він пожартував над нею або обманув і взагалі не прийде. Вона вже розвернулася, щоб піти, аж раптом почула його голос. Дівчина обернулася й побачила хлопця. Він дуже швидко біг до неї, а на його голові виднілося щось червоне. Добігши, він нахилився, щоб віддихатися, адже дуже захекався. А тоді почав вибачатися:

— Вибач. Вибач, що запізнився. Просто дорогою сталася одна ситуація.

Дівчина побачила кров на його голові й перелякано вигукнула:

— Кров! У тебе кров на голові!

— Що?!

— Ти розбив голову?! Як?!

Вона була в шоці й налякана, бо не розуміла, що з ним сталося. Хлопець теж був здивований, адже навіть не думав, що аварія так сильно його зачепила.

— Що з тобою сталося? Ти через це запізнився?

— Вибач. Автобус, у якому я їхав, потрапив в аварію. І я трохи постраждав. Вибач за запізнення.

— Та забий на те запізнення! — вигукнула вона, усе ще шокована тим, що сталося. — У тебе кров із голови рікою тече, а ти тут вибачаєшся, бо запізнився! Треба було відразу до лікарні бігти, а не до мене на зустріч! Життя важливіше за цю зустріч. Дурень ти! Бігом до лікарні йдемо!

Хлопець був дуже приємно здивований тим, як сильно вона за нього переживала. Проте йти до лікарні він не хотів, адже дуже боявся лікарів.

— Не хочу в лікарню.

— Ти зараз серйозно? Ти як мала дитина!

— Не люблю лікарні. У мене ще з дитинства погані спогади, пов’язані з ними. Не люблю лікарів.

— То що ти пропонуєш робити? У тебе вся голова в крові!

— Сам не знаю. Голова болить, розколюється. Не можу ні про що думати.

Дівчина була настільки розгублена, що не знала, як діяти. Раптом вона помітила неподалік аптеку й подумала, що, можливо, зможе хоча б зупинити кровотечу та допомогти йому. Хоча вона дуже боялася крові, ніколи раніше не обробляла ран і зовсім не знала, як це робити, зараз їй здавалося, що вона має бодай щось зробити. Тоді вона сказала:

— Тут неподалік є аптека. Я зараз швидко збігаю туди. А ти сядь на лавку й чекай на мене. Я швидко.

— Добре.

Вона побігла до аптеки, як куля. Забігла всередину й купила бинти, вату та перекис. Тим часом хлопець сидів на лавці, а його думки поступово розпливалися. Та одна думка не давала йому спокою: він зіпсував їй день народження.

Нарешті дівчина повернулася й сказала:

— У мене тут неподалік знайома живе. Її немає вдома бо вона за кордоном, але в мене є ключі від її квартири, щоб, якщо що, я могла переночувати в неї. Пропоную піти до неї, і я спробую тобі допомогти.

— Добре, — ледве вимовив він, бо почувався дуже погано.

Дівчина підвелася й запитала:

— Йти можеш?

— Можу.

Він піднявся на ноги, зробив крок, але перед очима все попливло, а голова закрутилася. Хлопець ледь не впав, проте дівчина встигла його втримати.

— Мало того, що ти розбив голову, так ще й, напевно, струс мозку отримав. Що ж із тобою робити? Дурень ти, дурень!

— Дурень я, дурень, — дуже тихо промовив він.

— Тримайся за мене, за моє плече. Так і підемо. Що ж робити…

Він сперся на неї, і вони повільно рушили до квартири. Йти туди було приблизно п’ять хвилин, але здавалося, що вони долали цей шлях уже хвилин двадцять, а може, й більше. Нарешті вони дійшли до під’їзду. На щастя, квартира була на першому поверсі, тож не довелося підніматися сходами.  Коли вони зайшли всередину, хлопець сів на диван і почав знімати куртку та шарф. Дівчина теж зняла верхній одяг і пішла до сусідньої кімнати шукати аптечку. Минуло приблизно п’ять хвилин, аж раптом вона радісно вигукнула:

— Знайшла!

«Тепер точно зможу нормально обробити рану», — подумала вона.

Дівчина повернулася до нього й простягнула таблетки.

— На. Випий таблетку від головного болю. Можливо, трохи допоможе.

— Не хочу. Не люблю ліки.

— Господи, як мала дитина, їй-богу! Пий! Це ж для тебе краще. Може, хоч трохи біль зніме.

— Не буду.

— Пий! — уже злішим тоном вигукнула вона.

— Ну добре, — нарешті погодився він і випив таблетку.

Дівчина сіла біля нього й сказала:

— Дозволь подивитися на рану й допомогти тобі.

Він нічого не відповів, адже йому було настільки погано, що навіть говорити було важко. Рана була на потилиці, і поки хлопець сидів, дівчині було складно її роздивитися. Тому вона трохи помовчала, а тоді несміливо запитала:

— Рану не дуже добре видно. Ти б не міг покласти голову мені на ноги? Потилицею до мене, бо там рана.

Їй було ніяково це пропонувати. Вона не знала, що він подумає або як відреагує, але це здавалося єдиним способом краще оглянути його голову. Хлопець нічого не сказав і просто зробив так, як вона попросила. Дівчина почала роздивлятися рану, але в голові крутилася зовсім інша думка. Вона не могла зрозуміти, що з нею відбувається. Їй було дуже ніяково від того, що він лежав у неї на ногах. А потім вона помітила, він заснув. «Він що?! Він заснув?! Заснув у мене на ногах?!» — подумала вона. Її серце почало битися трохи швидше. Хлопець справді заснув, адже був дуже виснажений. Аварія, довга дорога, біг до неї та біль від рани забрали в нього майже всі сили.