Випадковість чи доля?
Біля гуртожитку
— Ось і мій гуртожиток, — сказала дівчина.
— Красиве місце.
— Та ні, халупа повна.
— Он як. Хахаха! — трохи засміявся він.
— Ладненько, мені вже треба йти.
— Вже?
— Ну так. Мене подруги вже зачекалися.
— Добренько тоді. Ще колись обов’язково спишемося.
— Обов’язково!
Вона почала йти до сходів, аж раптом почула його голос:
— Не напивайся сильно! — вигукнув хлопець.
— Постараюся! — засміявшись, відповіла вона.
У цей момент у неї був такий ніжний і веселий погляд, якого він раніше ніколи не бачив. Але саме його запам’ятав назавжди. Щасливий і сповнений радості, він тихо промовив сам до себе: «Вона неймовірна. Схоже, я закохався. Дурень я, дурень…». Потім замислився: «Можливо, почекати на автобус? Та ні, краще піду пішки. Заодно все обдумаю. Довга на мене чекає дорога. Ну нічого, я нікуди не поспішаю». І справді, дорога виявилася дуже довгою. Він ішов, відчуваючи водночас і радість, і смуток. Не передати словами, наскільки він був щасливий, адже провів із нею ці чотири години. Однак його не полишала думка про те, що дівчину не цікавлять стосунки, а сама вона до сих пір вважала його лише колегою, а не другом. Та для нього все це було дрібницями. Хлопець настільки закохався в героїню, що йому було байдуже до всіх цих перешкод.
Усю дорогу він думав лише про неї. Навіть удома не міг викинути її з голови.
#4588 в Любовні романи
#2050 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
